З"ясування кількісних та якісних характеристик "чорноногого" населення Корсики. Установлення причин невдоволення корінних корсиканців. Розгляд перших сутичок між "чорноногими" та корсистами та еволюції їхніх взаємовідносин до частку ХХІ століття.
Аннотация к работе
У низці робіт французьких істориків із питань імміграції на Корсику розглянуто й особливості вїзду та інтеграції «чорноногого» населення [15; 17], побіжно згадується несприйняття його корінними корсиканцями. Корсика була одним із найбідніших департаментів Франції, а тому в період Другої імперії (1852-1870), коли відбувалась активна колонізація Алжиру, еміграційний потік корсиканців переорієнтувався зі США (у Техасі досі є містечко Корсикана) на французькі колонії. Так, комуна Сіді-Меруан у департаменті Константіна в Алжирі була заснована в 1874 р. групою корсиканських поселенців із селища Карґез, які зберегли свої традиції, спілкувалися корсиканською мовою в побуті та цікавилися подіями на острові [16, с. Зрозуміло, що ці два пояснення є легендними, але слово «чорноногий» настільки увійшло в побутовий, медійний, політичний і навіть історичний дискурси, що залишило відповіднику «європейський колоніст Алжиру» чи «француз, репатрійований з Алжиру», місце лише в нормативно-правових актах та офіційних документах. Перша з них була безпосередньою втечею з Алжиру, а друга - поверненням із континентальної Франції, оскільки «чорноногі» чиновники та службовці отримували роботу здебільшого на сході й півночі республіки, оскільки кліматично ближчий репатріантам південь був уже перенаселений і бідніший.