Насильство в сім’ї: соціологічний аналіз явища - Автореферат

Осередком збереження “людяності”, гуманності суспільства за всіх часів була сімя. Нерідко взаємини у сімї набувають форму конфліктної взаємодії, в межах якої конфліктна ситуація вирішується у насильницький спосіб. До 35% неповнолітніх систематично застосовуються жорстокі форми покарання, майже половина усіх випадків зґвалтувань відбувається в сімї, більше третини усіх навмисних убивств і злочинів із нанесенням тяжких тілесних ушкоджень скоюються в сімї. Соціальна психологія виявляє соціально-психологічні закономірності та механізми насильницької поведінки окремих індивідів і груп при зіткненні їхніх цілей або інтересів, а також розглядає насильство в сімї: як наслідок фрустрацій; як негативне соціально-психологічне явище, що здійснює вплив на діяльність особистості всупереч соціальним нормам; як результат “невідповідностей” у пізнавальній сфері субєкта та наслідок недостатньо виправданого вибору. Мета дослідження - здійснити соціологічний аналіз форм і комунікативних процесів насильницького характеру, які відбивають сучасний стан сімейної організації, а також визначити пріоритетні напрямки профілактичної, правоохоронної і реабілітаційної діяльності держави та суспільства щодо протидії вчиненню насильства у сімї, виробити рекомендації щодо оптимізації діяльності органів та установ, що займаються припиненням і запобіганням насильству в сфері сімейно-побутових відносин.Цей підхід проілюстрував певну обумовленість причинно-наслідкового механізму насильства особливостями індивідуально-психологічної та біологічної природи людини, де, власне кажучи, психічні процеси домінують у визначенні мотиваційної сфери людини. Однак сучасний стан розвитку цього напрямку характеризується більшою лояльністю до урахування впливу зовнішнього середовища на можливість здійснення насильства. Теорії обумовленості насильства економічними та соціокультурними умовами вивчають “коерсивне насильство” (змушувальне) у контексті опису та пояснення масштабних соціальних процесів (К. Розгляд різноманітних форм насильницької поведінки з позицій їх сумісності з морально-етичними, загальнолюдськими принципами та нормами поведінки надав можливість виділити функції насильства, які доцільно розвести на дві групи, що характеризують деструктивний і конструктивний початок насильства та відбиваються на різних рівнях соціальної системи. Більшість наукових концепцій, які пояснюють насильство в сімї, реалізовані в трьох основних напрямках: теорії соціально-історичної спрямованості у вивченні насильства в сімї (К.Серед труднощів, які ускладнюють ефективне використання таких даних, є проблема встановлення параметрів інформації, яка підлягає збору - в структурі статистичного відображення насильницької злочинності в сімї враховуються також злочини, скоєні під час ведення господарства не тільки членами однієї родини. У третьому підрозділі “Соціологічний вимір основних проявів насильства сімї” обрані напрямки вивчення характеристик явища насильства в сімї були реалізовані за допомогою використання таких методів конкретно-соціологічних досліджень, як метод експертних оцінок, опитування, тестування. Виявлено ситуацію, у якій, незважаючи на те, що більшість жертв насильства в сімї самі були обєктом фізичного покарання з боку батьків, близько 60% з них піддають своїх дітей фізичним покаранням, при цьому визнаючи останнє насильством. Аналіз відповідей респондентів показав, що громадяни не завжди звертаються по допомогу у випадках насильства в сімї - 47% респондентів, що піддавалися насильству з боку інших членів сімї, зверталися по допомогу до сторонніх осіб (в міліцію, соціальні служби, громадські організації, до сусідів, родичів, друзів). В результаті порівняльної оцінки відповідей респондентів щодо схильності вважати окремі дії насильством і здійсненням таких дій самими респондентами, було виявлено наступні тенденції: 1) із зростанням фізичного характеру дій, які оцінюються, зростає схильність респондентів розглядати такі дії як насильницькі; 2) найбільш поширеними формами насильницьких дій, які скоюються як чоловіками, так і жінками проти членів сімї, можна вважати вербальні образи, погрози застосування фізичних форм впливу, а також прояви фізичного примусу, які однак не відносяться до побоїв та знущання; 3) респонденти більше скоюють ті насильницькі дії, які вони не схильні розглядати як насильство.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ