Вивчення народжуваності, як компонента відтворення нації. Узагальнення основних факторів прямого та непрямого впливу на народжуваність у країні: матеріальне забезпечення громадян, освіта, кар’єра, допомога держави у вихованні дітей, позашлюбні стосунки.
Народжуваність в Україні План Вступ Народжуваність як компонент відтворення Матеріальне забезпечення Освіта Кар’єра Допомога Держави у вихованні дітей Сім’я Позашлюбні стосунки “Чайлд-фрі” Аборт та інфекційні захворювання Здоров’я Настанови батьків та друзів Турбота Держави Чи є насправді гостра необхідність Не завжди ми відстаємо від Європи Висновок Література Вступ Низька народжуваність, що у старіючому населенні повсякчас «підживлює» депопуляційні тенденції, вже стала однією із характерних ознак демографічної реальності сьогодення. Значна увага у дослідженні приділяється вивченню саме структурних ознак народжуваності (за віком матері, черговістю народження, типом поселення, шлюбним станом, іншими соціально-демографічними характеристиками батьків) з тим, щоб визначити, яка модель народжуваності формується в Україні, причому не лише з точки зору кількісних параметрів дітності, а й щодо якісних характеристик формування людського потенціалу на початкових стадіях його відтворення (у дитинстві, у сім’ї). У зв’язку із зазначеним виникла нагальна потреба у комплексному фундаментальному дослідженні проблем дітородної активності населення й народжуваності у нашій країні, результати якого давали б науково обґрунтоване уявлення про динаміку та сучасні структурні особливості народжуваності в Україні, їх обумовленість і найбільш вірогідні перспективи. Причин можна називати безліч, але дві основні,- це те, що усе більше жінок не можуть або не хочуть народити. Народжуваність виміряється кількістю новонароджених на 1000 жителів регіону за 1 рік. За період з 1990 по 2001 рр. чисельність новонароджених в Україні скоротилася майже на 43%, загальний коефіцієнт народжуваності впав майже на 2/5, спеціальний коефіцієнт ? на 44%. Після Другої світової війни 10 грудня 1948 р. Генеральною Асамблеєю ООН було прийнято Хартію прав людини, в якій проголошувалась рівність прав всіх людей незалежно від їх соціальних і біологічних характеристик, зокрема й за статевою ознакою. Так, за даними соціально-демографічного обстеження, проведеного у 1969 р. відділом демографії НДІ ЦСУ СРСР під керівництвом Л.Е. Дарського для всіх союзних республік колишнього СРСР, у тому числі Української РСР, ще 40 років тому в Україні були заміжні жінки у найактивнішому дітородному віці, які відкрито висловлювали думку, що в ідеалі в сім’ї не має бути жодної дитини.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы