Місцевість, означена як "околиця Звенигорода на Львівщині", її належність до етнографічного району Опілля. Народна пісенність околиці Звенигорода, добра збереженість її традиційних рис (в репертуарі, способі побутування, функціональних зв’язках).
Регіональні та локальні дослідження фольклору, здійснювані на міжрегіональному та загальноетнічному тлі, дають змогу всебічно пізнати народну словесну традицію окремих місцевостей, докладніше зясувати географію поширення певних фольклорних явищ, зібрати конкретні відомості для їх картографування, і взагалі, створюють реальну основу для повноцінного осмислення українського фольклору як загальнонаціональної етнокультурної цілісності в єдності її минулих надбань і новочасного фольклоротворчого процесу. На основі фольклорних записів попередників (опублікованих і рукописних) та результатів власних польових обстежень з околиці Звенигорода освітити стан народнопісенної традиції вказаної місцевості у ХХ ст., дослідити збереженість і характер функціонування її давніх пластів та процес змін і появи в побутуванні нових реалій фольклоротворення; простежити поширеність характерних місцевих народнопісенних явищ, їх звязок з загальноукраїнським фольклорним процесом та регіональні і локальні особливості. Однак, на фольклористичній карті України до тепер залишаються "білі плями" стосовно цілого ряду регіонів, місцевостей. Майже зовсім недослідженими залишились місцевості довкола Львова, зокрема його південно-східна околиця. Околиця охоплює групу сіл: Звенигород (в центрі), Глуховичі, Гаї, Городиславичі, Коцурів, Гринів, Водники, Шоломия, Дмитровичі (довкола), Підсоснів, Підярків, Романів, Селиська, Підгородище (на сході та південному сході).У першому розділі "Народнообрядова пісенність" розглядається репертуар, особливості побутування пісень у контексті збережених обрядів, звичаїв, аналізуються тексти, варті уваги з погляду доброго стану збереження, художнього змісту, поширеності, функціональності, на основі їх зіставлення з опублікованими матеріалами з різних місцевостей України. 1.1 Календарно-обрядові пісні представлені колядками, щедрівками, колядами, гаївками, обжинковими піснями, що у більшій чи меншій мірі збереглись до тепер. Колядки (коляди) і щедрівки диференціюємо за часом їх виконання (перші співаються у дні різдвяних свят; другі - на Старий Новий рік чи Водохреща). У порівнянні з публікаціями ХІХ ст., щедрівки хлопцеві зазнали деяких видозмін у бік спрощення сюжетів, втрати епічних елементів та змістового зближення з весільними піснями; щедрівки дівчині залишилися без особливих часових змін. Слабше збереглися щедрівки господарю, господині та про Маланку.
План
Основний зміст роботи
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
