Особливості становлення хореографічних традицій Прикарпатського краю. Історико-географічні та етнографічні фактори процесів культурної консолідації населення Прикарпаття. Аналіз ролі обрядів та звичаїв населення краю у формуванні танцювального мистецтва.
При низкой оригинальности работы "Народно-сценічна хореографія Прикарпатського регіону: становлення та тенденції розвитку", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Досягаючи органічного поєднання запозичених елементів, танцівник доносить до глядача характер героя, глибину його психологічних переживань, зміст зображуваних подій. Започаткована в язичницьку добу, коли танці й хороводи були безпосередньо вплетені в канву повсякчасної й побутової діяльності, українська народна хореографічна культура, незважаючи на тривалі соціальні, ідеологічні утиски та чужоземні впливи, не лише спромоглася зберегти свою самобутність, але й розвинулася якісно, збагативши свою лексику, жанрову розмаїтість та художню палітру. У другій половині ХХ століття українська народна хореографія розвивалася завдяки плідному синтезові традиційних форм автохтонного танцювального мистецтва й позначених високим рівнем виконавської майстерності нових зразків народно-сценічного танцю, що повязаний з діяльністю професійних та аматорських танцювальних колективів. Народно-сценічну хореографію Прикарпатського регіону вивчали В. Мета дослідження - зясувати становлення і тенденції розвитку народно-сценічної хореографії Прикарпатського регіону.Відтак, наголошується в роботі, у контексті міждисциплінарного підходу танець дедалі осмислюється як універсальний феномен людського буття. Зазначається, що відмінності дослідницьких тлумачень понять «танець», «хореографія», «народно-сценічний танець» і супутніх їм термінів, зважаючи на регіональні та історично-хронологічні особливості розвитку різних національних танцювальних культур, є цілком природними. Хореографія (від грецького choreia - танець та grapho - пишу) - це танцювальне мистецтво, що включає створення, постановку й виконання танцю. Уперше в Україні народний танець було академізовано шляхом синтезування елементів народного і класичного танців глибинним знавцем фольклору й національної ментальності П. Вірським. Темпераментний характер мешканців Прикарпаття позначився на підкресленій динамічності їхніх танців, хоча спостерігаються й лірично-манірні хореографічні форми (наприклад, «Прикарпатський дрібонький» з репертуару Національного академічного Гуцульського ансамблю пісні і танцю Івано-Франківської обласної філармонії, «Голубка» й «Гордиянка» у виконанні Народного ансамблю танцю «Покуття» з м.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
