Засади музичних перекладів творів М. Лисенка для народних інструментів. Їх неоднозначний художній рівень з точки зору проблем жанру та браку творчого підходу до перекладу. Мистецькі перспективи народно-інструментальних інтерпретацій творів М. Лисенка.
При низкой оригинальности работы "Народно-інструментальна лисенкіана (про перекладення творів М. Лисенка для народних інструментів)", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Інструментальні твори Миколи Лисенка традиційно входять до репертуару виконавців на народних інструментах у вигляді перекла-день для бандури, сопілки, цимбалів, домри, баяна, а також оркестру українських народних інструментів. Найчисельніша частка творів Лисенка припадає на переклади для оркестру українських народних інструментів: увертюра до опери «Чорноморці», «Фантазія на дві українські теми», Друга рапсодія «Думка і шумка» для цимбалів у супроводі народного оркестру; «Баркарола», «Елегія», «Запорізький марш»; романси «Безмежнеє поле», «Огні горять». Незважаючи на перевагу вокальних жанрів Лисенка, природно виникає питання, в чому ж причина браку перекладів його творів для таких близьких йому українських народних інструментів? Серед перекладів цього типу назвемо такі твори Лисенка, як рапсодія «Думка-шумка» (переклад для оркестру українських народних інструментів та цимбалів Георгія Агратіни), обробка народної пісні «Без тебе, Олесю» (переклад для бандури Сергія Баштана), «Ой, 194 Виконавство на народних інструментах: історія, теорія, практика стрічечка до стрічечки» (переклад для голосу в супроводі бандури Віолетти Дутчак), «Стояла на колодці» (переклад для голосу у супроводі бандури Людмили Посікіри), оркестровий переклад - «Ой, маю я чорні брови» та ін.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
