Народний одяг Західноукраїнського Полісся кінця XIX - початку ХХ століття (комплексне дослідження реалій і термінів за матеріалами картографування) - Автореферат

Традиційний комплекс жіночого та чоловічого костюмів цього періоду привертає увагу дослідників збереженням давніх видів одягу і їх назв. Оскільки вивчення одягу Західного Полісся та його назв ще не було обєктом спеціального дослідження, докладна фіксація та ареалогічна інтерпретація одягу та його назв, уточнення внутрішнього етнографічного та діалектного членування цього регіону є актуальним. Вибір Західного Полісся як обєкта дослідження зумовлений як архаїкою цього регіону в етнокультурному відношенні, так і тим, що нові відомості, зібрані шляхом експедицій за спеціальною програмою, засвідчили необхідність нового підходу до інтерпретації матеріалу з одягу та його назв. Одні дослідники розглядають одяг північних районів Волинської, Рівненської, Житомирської областей як один комплекс одягу Правобережного Полісся, виділяючи при цьому ““одяг Волині” або “Волинського Полісся”, інші - розрізняють два комплекси: західно-поліський (одяг Волинської та Рівненської обл.) і центрально-поліський комплекси (одяг Житомирської обл.). визначити ареали поширення реалій і їх назв; проаналізувати їх просторове співвідношення; виявити своєрідні регіональні та локально-регіональні риси західнополіського костюма та його назв, а також ареальні показники відповідного етнографічно-термінологічного поділу;У другому розділі ““Види та типи західнополіського комплексу (назви, ареалогія)”” (підрозділи ““Натільний та поясний одяг””, ““Верхній одяг””, ““Нагрудний одяг””, ““Головні убори””, ““Взуття””, ““Пояси””, ““Прикраси””, “Західно-поліський одяг в обрядовій культурі””) досліджуються відповідні реалії та їх назви. Виділяються локальні типи сорочок за місцем оздоблення перетканими смугами: 1) на вуставках та внизу сорочки (у пн. та сх. частинах); 2) на вуставках та рукавах (у центр. частині); 3) на грудях (пазусі) та внизу сорочки (у сх. частині). Регіональний комплекс одягу складає вовняна спідниця з назвою літник, яка охоплює майже всю територію, а також назвами, що утворюють мікроареали або є поодинокими: домоткан, димка, кольман, ондарак. Цей тип представлено назвами: бурка (виразний західний ареал); рандак (прилеглий мікроареал у пд.-зх. частині); покожушок (пд.-сх. частина). Дослідження реалії цього типу, яка протиставляється літнику, дозволило припустити її давнішу появу і констатувати, що на Західному Полісі зберігся давній локальний різновид спідниць із основною питомою назвою бурка, яка несе інформацію про матеріал і процес його виготовлення, та питомими назвами рандак, димка (утворюють мікроареали), валкуха, покожушок (є поодинокими варіантами різновиду за ознаками ““техніка ткання”, ““матеріал”).Обрядова функція: зберігання вінчальної сорочки на смерть; одягання молодим у шлюбну ніч сорочки, пошитої молодою; використання намітки в обряді покривання молодої (““звоювання тура”); одягання двох свит при вінчанні тощо. Розміщення смуг на рукаві: поздовжнє або поперечне (пн.-зх. та пн. частини); вгорі та біля манжети (пн.-зх. частина); вгорі (центр., пд., пн.-сх. та пд.-сх. частини); вгорі без захоплення вуставки (пд. частина); геометризовані квіти по всьому полю (сх. частина); клітчастий малюнок полотна. Головні убори - жіночі: відсутність кибалки у звязку з відрізанням волосся молодій як знак переходу до статусу жінки; виділення типів намітки за способом завязування: випуск кінців ззаду (пн. р-ни Вол. обл.); покладення одного кінця під підборіддям та випуск другого ззаду або спереду (попроста) - Старовиж. р-н Вол. обл.; закручення та закладання кінців (бинда) - Ков. р-н Вол обл.; виділення типів хусток за способом завязування: 1) виставляння кінчиків над лобом (у роги, у рожки, у чуби, по чуби, у молодицю, надукола) - пн., центр. частини; 2) кінцями назад (на чумака, на чумачок, на марушку, бабцьою, на штурмак)-пн.частина; 3) повязування двома хустками - пропуск однієї під підборіддям і завязування на тімені (пудбородувач, підборіддя, путтинатись, поттулитись) - зах., центр., сх. частини. На цій території та у говірках, які на ній побутують, закономірно й послідовно простежується як протиставлення різних видів одягу та його комплексів, так і протиставлення назв, що цей одяг позначають. На Житомирщині типові різновиди верхнього одягу, які зрідка фіксуються й у Рівненській та Волинській областях: чоловічий довгий одяг прямого покрою з відлогою; верхній одяг з дрібними зборками у талії; одяг з ватяною підбивкою; довгий жіночий атласний одяг; жіночий каптан, комір та низ якого підшиті хутром.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ