Головні елементи у європейських костюмах епохи класицизму. Основні модні риси при дворі Короля Людовика (Луї) XIV. Мода традиційного французького народного костюма для танцювальних колективів, та сучасні вимоги до створення хореографічних костюмів.
Аннотация к работе
Головним елементом європейського жіночого костюма тієї епохи була туга шнурівка. Широка, відкрита спереду спідниця, зібрана у талії в дрібну збірку, спадала вільними складками до підлоги. Кишені, витягнуті вертикально, поміщалися низько спереду; рукави були прямими і тісно облягали руку. Жінка повиннабути високою, з добре розвиненими плечима, грудьми, стегнами, дуже тонкоюталією (за допомогою корсета її затягували до 40 сантиметрів) і пишнимиволоссям. Наслідуючи королю,придворні намагалися не відстати від моди на розкішні шати і якщо неперевершити самого Короля-Сонце, то, принаймні, не вдарити в брудобличчям один перед одним.Жіночий народний костюм складався з широкої спідниці зі складками, кофти з рукавами, корсажа, фартуха, очіпка чи капелюхи. Чоловічий костюм - це штани, гетри, сорочка, жилет, куртка (або широка, яка доходила до середини стегна блуза), шийну хустку і капелюх. До кінця XVIII в. селяни шили одяг з домотканого матеріалу: полотна та вовни різної виробітку. До середини XIX в. (Приблизно до 30-х років) селяни носили штани до колін; їх разом з панчохами, зазвичай вовняними, або гетрами, підвязували під колінами вовняними підвязками, блакитними або червоними. Блуза спочатку була святкової одягом селян, з села вона перейшла в місто і після революції 1830 р. стала одягом ремісників і робітників на противагу буржуа, які носили пальто.Характер танцю, образ, пластика, танцювальна індивідуальність багато в чому залежать від костюма, який може або підсилити мову танцю, або навпаки - завадити розкриттю задуманого художнього образу. Аналіз літератури засвідчує, що предметом дослідження багатьох науковців, насамперед, є костюм у загальному плані, здебільшого, в аспекті стилістичних особливостей, сфер застосування, історичної еволюції моди, тощо. Легенького “Система моди: культурологія, естетика, дизайн” зроблено спробу дослідження культурологічних, естетичних, художніх аспектів моди. Він розглядає моду в трьох ракурсах: мода як феномен культури, мода як стильова парадигма і мода як естетосфера. В публікаціях цих авторів простежується історія костюма, його характерні особливості від античності до XXI ст., досліджується взаємозвязок форми костюма побутом різних історичних епох і характерними рисами естетичного ідеалу на різних історичних сходинках розвитку людства, з уявленнями про природу людського тіла та його сенс як феномена культури.