Народні свята як дієвий засіб етнокультурної ідентифікації й національного єднання. Риси святкових дій (масовість, загальність, повторюваність, оптимістичність, поєднання мови, звичаїв, видів мистецтва). Світоглядні компоненти традиційних народних свят.
Аннотация к работе
На нашу думку, цілком доречно в час соціальних катаклізмів звернутися до значного потенціалу народного свята як особливої моделі формування картини світу, котра впорядковує й ритуалізує свідомість, темперує життя, позитивно впливає а емоції та згуртовує спільноту. Перед Колядою господарі ретельно прибирали дім та інші забудови, готуючись до свята. Нечуй-Левицький у своїй розвідці "Світогляд нашого народу" вказує, що "купальське свято справлялось двом богам: богу Сонцю й богині Хмарі, німфі дощу" [10, с.63]. Завдяки трансляційній функції обрядових свят у народі складався певний архетип (від грецьких слів "початок" і "образ"), котрий містив аксіомотиви, поведінкові моделі, міфологічні образи, які передавалися від покоління до покоління і переходили на рівень "колективного підсвідомого". Архаїчні свята віддзеркалювали етнічну картину світу (від грецького "етнос" - народ), тому що цей "образ світу" був створений самим народом упродовж певного періоду його історичного розвитку.