Народна фітокультура в ритуальності Київської Русі - Автореферат

На початку третього тисячоліття в цивілізаційному вимірі спостерігаються амбівалентні процеси: з одного боку, посилення глобалізації, яка охоплює дедалі більший обшир, а з іншого - відстоювання національної ідентичності, повернення до першоджерел національних культур, зростання ролі автентики. У вітчизняній та світовій науці акцентується увага на давній народній культурі, складовою якої є, зокрема, і фітокультура. Так, доведено, що вирощування рису як аграрної культури Китаю зумовило появу нових форм культури, технологій і культурних цінностей, що стало основою формування китайської цивілізації. Фітокультура ще не була предметом окремого дослідження, хоча багато дослідників описували рослини в найрізноманітніших контекстах (Т. Для їх реалізації використано загальнонаукові та спеціальні методи: теоретичний (систематизації даних, зясування поняття «фітокультура», узагальнення відомостей з використання рослин у ритуалах); аналітичний (дослідження джерел, напрямків вивчення фітокультури та її основних елементів); типологізації та класифікації (впорядкування історіографії і джерельної бази, використання рослин в ритуалах, зокрема в календарних святах); статистичний і порівняльний (зясування подібності й відмінностей у проявах фітокультури в ритуалах); описовий, ретроспективний та історичної реконструкції - для виявлення місця народної фітокультури в ритуалах Київської Русі; конкретно-історичний та інтерпретаційний - для цілісного розуміння фітокультури Давньої Русі тощо.Літописи, житія та «слова» містять відомості про місце рослин у житті східних словян: поклоніння «рощеніям» і дубам, оповіді про євшан-зілля, календарні свята (Вербна неділя, Зелені свята, Русалії тощо). У літописах, збірниках і житіях згадується Вербне свято, у Київському, Іпатіївському літописах, житії та «слові» св. «Слова» християнських діячів, тавруючи «поганські» ритуали, згадують хліб, виноград, плоди та іншу їжу з рослин, яка в ті часи пропагувалась як заміна конини. Знакова тема «слів» і «повчань» - боротьба з пияцтвом як проявом морального спустошення, духовного занепаду, деградації й розбещення («Слово св. отець, як потрібно християнам жити», «Слово св. Так, трава й дерева в «Слові о полку Ігоревім» ніби співчувають Ігорю та його війську («Ничить трава жалощами, а древо с тугою къ земли преклонилось», при втечі Ігоря шумить трава, а Донець «стлавшу ему зелену траву» тощо).Здійснене дослідження дало змогу констатувати, що народна фітокультура мала істотне значення в духовному житті Київської Русі й посідала чільне місце у давньоруській ритуальності. Давньоруські памятки (літописи, житія, «слова» тощо) і праці вчених з історії, філософії, культурології, фольклору, етнології та краєзнавства дали можливість зясувати роль народної фітокультури в ритуальності Київської Русі. Проведене дослідження дало змогу означити «рослинні» витоки поняття «культура», уточнити дефініції «ритуал» і «обряд» та розглядати фітокультуру як складову культури у вузькому й широкому значеннях. Фітокультура Київської Русі виступає складовою давньоруської культури, а важливим елементом народної фітокультури є різноманітне ритуальне використання рослин. Образи рослин і рослини (насіння, зілля, сіно, квіти, трави, овочі, ляльки з рослин, вінки, гілки, солома тощо), відіграючи значну роль у ритуальності, як елементи єдиної «рослинної» парадигми, виконували сакральні, утилітарні та естетичні функції, несли символічні й ідейні навантаження, впливаючи на менталітет народу, духовну культуру і загалом на життя в добу Київської Русі.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ