Народна демонологія Бойківщини - Автореферат

Створення узагальнюючих праць з української етнології потребує поглибленого дослідження всіх компонентів традиційної культури українців, зокрема локальної специфіки народної демонології. Бойківщина як історико-етнографічний район України ще й досі зберігає чимало реліктів матеріальної та духовної культури. Актуальність всебічного наукового розгляду є беззаперечною, оскільки сьогодення щораз помітніше вносить свої корективи у звичний триб життя українських горян, руйнуючи традиційні світоглядні уявлення та вірування. Предмет дослідження - структурні елементи демонологічної системи (основні демонічні та напівдемонічні постаті, люди, яких народна уява наділяла певними надприродними можливостями), їхні ознаки та властивості, функції і зовнішній вигляд, “взаємини” з людиною, вплив на її щоденне та обрядове життя. Територіальні межі дослідження охоплюють Бойківщину, територія якої за сучасним адміністративним поділом визначається як південно-західна частина Рожнятівського і майже весь Долинський (за винятком його північної смуги) р-ни Івано-Франківської обл., Сколівський, Турківський, південна смуга Стрийського, Дрогобицького, Самбірського і більша частина Старосамбірського р-нів Львівської обл., північна частина Міжгірського і Великоберезнянського та весь Воловецький р-ни Закарпатської обл.Перший розділ “Народна демонологія бойків як обєкт етнологічного дослідження” складається з трьох підрозділів: “Характеристика джерельної бази”, “Історіографія дослідження демонології Бойківщини” і “Методологічні засади дисертаційної роботи”. Дослідники звернули увагу на побутування уявлень про майок та їхні ігровища на полях, домашнього духа (дідька) та злу істоту (язю), повірїв, звичаїв, магічних дій, повязаних з вибором “чистого” місця для оселі, закладинами, побудовою, ритуальною незавершеністю її протягом року та вселенням у нове житло тощо. Походження”, “Основні ознаки та зовнішній вигляд”, “Основні функції”, “Способи співжиття з домашнім духом, оберегові засоби”, розглянуто та проаналізовано традиційні уявлення бойків про домашніх духів - демонічних персонажів, які генетично повязані з душами померлих предків (“чистих” покійників). На основі цього зроблено висновок, що на теренах українських Карпат, окрім домінуючого типу дух-збагачувача, побутують уявлення і про інші типи домашнього духа, зокрема, про домашню змію, ласку, власне домовика та навіть карликів-краснолюдків. На Бойківщині основними мотивами, які характеризують “безпірних” покійників, є мотив “ходіння до своїх”, мотив тісного звязку з місцем своєї смерті, мотив, згідно з яким земля не приймає “ходячого” покійника, мотив “недожитого” (властивий усім покійникам, що померли передчасно) чи “пережитого” віку (аналіз польових матеріалів дав підставу стверджувати, що саме цей мотив характерний для бойківського упиря-дводушника).Це сприяло тривалому збереженню (хоч і в рудиментарній формі) багатьох рідкісних архаїчних елементів: місцевих назв домашнього духа - хованець, засідич, - що відображають звязок з певним локусом (переважно з підземеллям в межах людського житла) та дозволяють зробити висновок про походження його з душ “чистих” покійників, ритуального “кормління” домашнього духа, реліктів пошанування домашнього вужа та змії, ритуальних дій зі зноском, які відображають спосіб поховання “нечистих” покійників, уявлень про упиря, як про одного з найдавніших типів “ходячих” мерців, які “пережили” свій вік, ритуального понівечення тіла упиря, що є трансформацією “проводів на той світ”, особливих способів поховання “безпірних” покійників на місці їх смерті, закидування їх гілками, хмизом, що є рудиментом трупоспалення, способів поховання померлих нехрещених дітей, що дозволяє віднести їх до категорії “чистих” покійників, способів полегшення передсмертних мук відьми-босуркані; До самобутніх реалій традиційних вірувань бойків належать: різноманітна діалектна термінологія, унікальні магічні дії над зноском, побутування уявлень про один з підтипів домашнього духа - чорного півня-засідича, вузькоспеціалізованість, тобто обмеження лише одним видом діяльності майже всіх основних персонажів демонологічної системи (зокрема, хованця, босуркані, непростих людей), їх дводушність (упир, вовкун, босурканя) та довголіття (босурканя), статево-вікова диференціація (бойківський хованець, вовкун - лише чоловічого роду, переважна більшість так званих знаючих - чарівниць, ворожок - є літніми жінками), поділ упирів на “живих” та “мертвих”, безпосередній вплив бойківської відьми на атмосферні явища, символічне знищення відьми на Юрія, особливий спосіб поминання повішеників на Святий вечір тощо. Низку паралелей можна провести між деякими елементами демонології бойків та жителів Лемківщини (релікти пошанування домашнього вужа), Гуцульщини (уявлення про домашнього духа-годованця, вживання лексеми земний бог для позначення так званого непростого, обрядодії, спрямовані на охорону живих від “нечистих” мерців), Покуття (мотив підміни дітей лісивками, дівожонами), Надсяння (ритуальне “кормління” о

. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ