Народна архітектура - Контрольная работа

За часів відродження української культури необхідним є і знання тих звичаїв і культурних досягнень, що мали місце минулих століть. Органічно розвиваючись, ці культурні набуття сприяли існуванню української нації у її важкі історичні часи, підтримували дух народу у моменти суворих випробувань, що їх зазнавала Україна, і є невідємною частиною державної незалежності України.Первинною формою давнього житла були землянки і напівземлянки. Як підтверджують археологічні розкопки, це досить прості конструктивні споруди, зведені на невеликій глибині й навершені похилим чи двосхилим дахом. Релікти таких будівель довгий час зберігалися в глибинних поліських селах; до речі, саме тут і досі законсервувалися окремі форми давнього житла - переростання землянок в однокамерне житло. Скажімо, зі зведенням стін “у зруб” первинною формою було шестигранне вязання кутів. Оселя, як правило, була однокамерною і опалювалася “по-чорному" - дим з печі виходив безпосередньо в помешкання, піднімався до стелі (“висів”).Хоч в цілому житла на Україні мають чимало спільного, одначе кожен регіон характеризується і своїми відмінностями, які найкраще відповідали географічним і кліматичним умовам (наявність рельєфу, будівельного матеріалу, опадів, певних впливів тощо). Типологічно форми житла поділяються на кілька осередків - подільський, поліський, південноукраїнський, Середню Наддніпрянщину, Слобожанщину; зона Карпат, у свою чергу, ділиться на Бойківщину, Лемківщину, Гуцульщину та Закарпаття. Здавна стіни в хатах будували з ліски або грабового хворосту, які обмащували глиною, перемішаною з половою. Почасти будували житло з цегли-сирцю або ж каменю. З огляду на економію матеріалу до житла навязували численні господарські приміщення і, таким чином, утворювалися довгі хати як релікти замкнутих дворів.Отже, вариста українська піч завжди займала внутрішній кут хати з одного боку від вхідних дверей і була обернена своїм отвором до фасадної стіни, в якій були вікна. По діагоналі від печі влаштовували парадний кут, де розміщували ікони, прикрашені тканими або вишиваними рушниками, обтикані цілющим зіллям та квітами; перед ними вішали лампадку. На Лівобережжі для ікон виготовляли спеціальні полички, а у найбільш заможних селян були цілі домашні іконостаси. Простір між піччю та причілковою стіною заповнювався деревяним настилом на стовпчиках, піднятим на рівень лежанки печі. В кутку, протилежному печі, біля дверей і над ними розміщували деревяні полички або невеличку шафу для посуду, а вздовж чільної стіни над вікнами проти печі - полицю для хатнього начиння та хліба.Давні традиції на Україні мали два типи конструкції стін: зрубний і каркасний. Через хижацьке знищення лісу, високі ціни на лісоматеріали співвідношення зрубних і каркасних жител у кінці XIX - на початку XX ст. змінюється на користь останніх, а зрубне житло стає привілеєм заможних господарств, перетворюючись на своєрідний символ добробуту. У північній полосі Лісостепу каркас заповнювали деревом та частково глиносоломою, а у південній - плетінням (мінімально вживали дерево, максимально - лозу, очерет, солому з глиносоломою). На Правобережжі відстань між стовпами каркасу заповнювали деревяними горбилями, які горизонтально закладали в пази цих стовпів. Проміжки між стовпами каркасу закладали більш тонким деревом - торчами, які заводилися зверху у поздовжню обводку, а знизу або закопувалися в землю, або вставлялися у нижню балку - підвалини.А такий украй необхідний захід, як вибір місця для житла, нині майже зовсім не здійснюється, оскільки це місце в обовязковому порядку визначається районним архітектором при виборі забудовником того чи іншого типового проекту і неодмінно узгоджується з генеральним планом розвитку села. Вибір місця для нової хати по всій Україні (крім Півдня) був одним із найважливіших обрядів, повязаних із народним житлом. Для нового житла намагались знайти таке місце, яке мало задовольняти цілий ряд вимог, зокрема: 1) щоб город за хатою та господарськими спорудами виходив до річки, ставка, на долину; 2) щоб це місце було по можливості на цілині, де земля "спокійна"; 12) там, де хата розділяла ділянку землі навпіл; 13) на стежках, дорогах та корчах; 14) на камінні та болотах; 15) там, де росло дерево, а особливо бузина, терен, груша і вкрай небезпечна калина; 16) де був льох чи якісь ями; 17) де був хлів чи стайня; 18) де був смітник, гноярка, місце, куди виливали помиї; 19) де скупчувалась дощова вода; 20) де була хата, яка згоріла від удару блискавки.Наступного дня, коли вже все готове до переходу в новий дім, старші члени сімї беруть у руки ікону, вишитий рушник з хлібом і сіллю, миску з житом, пшеницею, дрібними грішми та пляшкою горілки і входять до нової хати. Літній чоловік (батько молодих господарів, а за його відсутності кум чи інший близький родич) іконою або ж тільки хлібом із сіллю благословляє на всі боки нове помешкання, після чого залишає ікону на покуті. Вийшовши на вулицю із хлібом і сіллю на вишитому рушнику, він благословляє дітей на щасливе

Зміст

Вступ

1. Еволюція народного житла на території України

2. Структура та регіональні особливості українських поселень

3. Українська хата

3.1 Інтерєр хати

3.2 Екстерєр хати

4. Житло в духовному світі народу

4.1 Житлова обрядовість

4.3 Обряд завершення будівництва - "квітка"

4.4 Новосілля

4.5 Символіка житла

Заключення

Література