Висвітлення народних звичаїв та розважальних дій, які проводилися на ярмарках України у другій половині ХІХ–на початку ХХ ст. Вивчення традиційного ярмарку купівлі-продажу товарів як яскравого ілюстратора духовної культури та звичаїв українського народу.
При низкой оригинальности работы "Народні звичаї на ярмарках України у другій половині ХІХ–на початку ХХ ст.", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Характерним при купівлі худоби було те, що покупець завжди брав худобу у продавця з вуздечкою (купуючи коня) або з налигачем (купуючи вола чи корову). Передаючи коня чи вола покупцю, продавець брав повід вуздечки чи налигача через полу свого кожуха чи свити і вручав його покупцеві, який таким же чином приймав його. На той час не було такого селянина, який би не міняв чого-небудь20. В.Милорадович, описуючи «підторжжя», яке проводилося з вечора напередодні самого ярмарку, зазначає про те, що під час невеличкої торгівлі, торговці проводили і обмін товарами: селянки брали для себе миски, покришки, сірники та інший дрібний господарчий товар, а в обмін на це віддавали домашні харчові продукти (хліб, книші, пироги, пиріжки з ягодами, сало; сметану, ягоди та овочі). Обмін худобою (кіньми, коровами, волами, свинями та вівцями), який відбувався на ярмарку, проходив без усяких умовних формальностей і додаткової підготовки, інколи між особами, які випадково зустрілися на ярмарку. Якщо обмін був рівним або рівнозначним за вартістю товару, що обмінювався, то він носив назву «око на око» («голова на голову»), а якщо потрібно було збільшити вартість одного товару, то це вже був обмін з «додачею» (в основному додавалися гроші).
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
