Етико-естетичні вимоги родинного життя на Україні, традиції та обряди. Моральний обов"язок дітей, діяльна любов до батьків. Поширення духовної та мовної краси спілкування, значення привітання. Правила поведінки за столом, шанування хлібу як святині.
Ця етична вимога, що відповідала Божій заповіді «Шануй вітця твого і матір твою», втілювалося в народних прислівях та приказках: «Хто мамку зневажає, того Бог карає»; «Хто не слухає неньку, послухає біду»; «За мамині сльози - Бог долю зморозить»; «За маму і тата - тяжка розплата». Моральним обовязком дітей була допомога батькам по господарству, догляд за ними в разі хвороби, немічності, вияв повсякчасної уваги, шани й турботи. До батьків, як правило, зверталися на «Ви»: до матері - «паніматко», «мамо», «нене»; до батька - «неню», «дєдю», «пане-батьку», «батьку». Суворо засуджувалась народною мораллю внутрісімейна ворожнеча; родинне життя мало ґрунтуватися на засадах щирої співдружності, краси взаємовідносин, людяності, поваги до свого родоводу. «Нехай не шукає ніхто свого власного, але кожен - для ближнього» - ця християнська заповідь була надзвичайно шанованою в народі, щоденно виявлялась у милосерді, доброті, повсякчасній готовності прийти на допомогу ближньому.Молодший мав вітатися першим - інакше будь-хто зі старших зупиняв його і присоромлював. Найпоширенішими давніми загальноукраїнськими вітальними висловами були: «Добрий день», «Дай Боже, добрий день», «Дай Боже, здоровя». У відповідь належало сказати: «Доброго здоровя», «Дай Боже, здоровя», «Дай Боже», «Дай Боже, дяковать за слово добре, дай Боже, вам щастя!» У звязку з цим існувала приказка: «Яке добрий день», таке «дай Боже, здоровля». До людини, що була зайнята роботою, зверталися: «Бог на (в) поміч», «Боже, поможи», «Помагай Біг», «Дай Боже, щастя». Відповісти належало: «Дякую красненько, дай Боже здоровля» і т. ін.Його відповідно припрошували: «Просимо до обіду»; «Дай Боже, здоровя, просимо і Вас», на що прибулий чемно мовив: «З паном Богом заживайте»; «Най Бог даст на пожиток»; «Їжте здорові» і т. ін. Стіл, згідно з давньоукраїнським світоглядом, ототожнювали з престолом Божим, на котрому, вважали, невидимо і потаємно перебуває сам Господь Бог із ангелами. Великим гріхом вважалося сісти на стіл, покласти на нього шапку, ключі, гребінь чи інший сторонній предмет. Загалом у хаті належало поводитися спокійно, культурно, з гідністю - не можна було заходити до помешкання із запаленою люлькою та не знявши шапку, заборонялося свистіти, гримати дверима, викидати у вікно недогризки тощо. Адже саме в ній «акумулювалася» соціальна, національна, загалом людська гідність, зрікаючись якої людина втрачала не лише кровні звязки з народом, але й власний морально-психологічний стрижень.
План
План
1. Головні чинники народної моралі
2. Духовна та мовна краса спілкування
3. Українська народна етика та естетика
Література
1. Головні чинники народної моралі
Мораль - сукупність принципів і норм поведінки людей щодо один одного та до суспільства в цілому.
Головними чинниками народної моралі споконвічно були ідеали добра, милосердя, людяності, такі категорії, як честь, гідність, працелюбність.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
