Історія вивчення творчості С. Довлатова. Особливості взаємодії документалізму й художнього вимислу в оповіданнях і повістях письменника. Основні засоби і форми співвіднесення норми й абсурду, ідеалу і повсякденної реальності у творах письменника.
Довлатова викликає інтерес широкого кола читачів, виступає обєктом наукового пошуку. Довлатова підкреслювали неповторність авторського стилю, виокремлюючи різні аспекти жанрово-стильової своєрідності його прози. Довлатова, опису визначальних напрямів процесу міжжанрової взаємодії, що позначилися на художній структурі творів письменника. Мета дослідження полягає у вивченні характеру міжжанрового синтезу в оповіданнях і повістях С. Довлатова. визначити роль образу автора-персонажа в прозі С. Довлатова.Довлатова» здійснюється огляд літератури, присвяченої творчості письменника, осмислюється стан вивчення жанрової специфіки творчого доробку, розглядаються основні історико-літературні джерела нарисового і есеїстичного начала та шляхи їх трансформації у прозі С. Довлатова. Довлатова і доходить висновку, що оригінальна авторська концепція особистості забезпечує єдність циклів його оповідань і повістей. Досі не порушувалося питання про особливості жанрового синтезу у творах С. Довлатова. Між тим ці жанри відіграють ключову роль у його творчості, яка характеризується не стільки традиційним для нарису документалізмом, скільки настановою на достовірність; а істинність, «есеїзм», «репортажність» письменник перетворює на зображально-виражальні прийоми. Довлатова володіє тим, що заведено називати внутрішньою свободою, яка виникає в результаті опору «тенденціям історичного моменту», «обставинам часу й місця», втіленим із переконливою достовірністю у прозі С. Довлатова.Довлатов широко використовував вироблені журналістською практикою засоби добору фактів, оцінок і коментарів, що надали прозі переконливості й достовірності. Довлатова, ми розглянули його твори з точки зору впливу поетики нарису та есе, однією із характерних особливостей яких є присутність у тексті автора, що виконує роль спостерігача і учасника зображуваних подій. Довлатов відображає зовнішні, побутові вияви часу; як в есеїстиці, він розмірковує про тісний взаємозвязок між типом доби і образом сучасника, втілюючи в тексті субєктивне бачення вічних проблем буття. Довлатова проявляються елементи жанрів автобіографії, щоденника, сповіді, нарису, есе, анекдоту; виникає форма діалогу як автора з читачем, так і автора з самим собою, і внаслідок цього смислотворчим ядром у тексті стає авторське «Я». Специфіку прози Довлатова, її стислість, емоційність, виразність і документалізм визначає синтез жанрів оповідання, нарису та есе.
План
Основний зміст дисертації
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
