Обряд хрещення, що запроваджений християнською церквою - зовнішньо оновлений інститут побратимства, спорідненості. Наявність культу предків - один з головних факторів, який визначав важливість обряду наречення в язичницькому житті українського народу.
При низкой оригинальности работы "Наречення та освячення дитини в язичницькій та християнській традиції: спадкування чи протиставлення", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Україна, як і ряд інших країн пострадянського простору, перебуває в амбівалентному становищі. Прилучаючись до "нових" норм та цінностей, українці подекуди нівелюють власну історичну память, втрачають національну самобутність, що зумовлює знецінення вітчизняної духовної спадщини в очах передових народів світу. Зважаючи, по-перше, на деякий занепад цікавості до вивчення матеріальної та духовної спадщини українського народу в сучасному вітчизняному науковому дискурсі, по-друге, на те, що саме своєрідність української етнічної свідомості має визначальне значення в процесі розбудови української держави, а, по-третє, на поширеність в сучасному вітчизняному суспільному світогляді думки про те, що тільки християнство східного зразка визначало своєрідність української культури, метою роботи є розкриття світоглядних витоків одного з найбільш поширених в житті українського народу обряду - хрещення дитини. Провідне місце в цьому контексті належить вибору кумів, які прирівнювалися до кревних родичів, оскільки мали стати другими батьками для дитини. Останнє зберегло і свічки (вогонь), які у язичницькій культурі символізували силу сонячної енергії, що в процесі освячення мала перейти на дитину, і крижму, яку тепер обвивають рожевою чи блакитною стрічкою, а в данину - прикрашали квітами та листям, які символізували звязок дитини з духами природою.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
