Наративний підхід в характеристиці стильових і стилістичних властивостей фортепіанного виконавства - Автореферат

Це стимулює у фортепіанних вміннях «доповнюючий» комплекс, що виявляється, по-перше, в засвоєнні специфічно фортепіанної палітри виконавських засобів, а, по-друге, у максимальному зосередженні на музично-стильових утвореннях, які опиняються, з обєктивних причин, поза межами академічної підготовки солістів різних фахів. Наприклад, засвоєння найбільш поширеного репертуару у класі кларнета, класика якого вибудувалася на матеріалі від кінця XVIII ст., компенсативно охоплюється фортепіанною підготовкою в межах інших епох-стилів. Дисертація виконувалася на кафедрі історії музики та музичної етнографії й відповідає темі № 8 “Сучасна музика в системі міжпредметних звязків гуманітарних дисциплін” перспективного плану науково-дослідної роботи Одеської державної музичної академії ім. Мета дослідження - специфіка виявлення стилістичних властивостей фортепіанного виконавства як особливої комунікативної сфери музики, що виявляє її ідеально-«повідомлюючу» наративну складову. Апробація матеріалів дослідження здійснена у виступах на засіданнях кафедри історії музики і музичної етнографії та кафедри культурології Одеської державної музичної академії, на наступних наукових конференціях (усього - 8): «Всеукраїнська науково-практична конференція публікація «Проблема розвитку професійного мислення майбутніх спеціалістів в теорії педагогіки вищої школи» (Одеса, 2002); Міжнародна науково-практична конференція «Пріоритетні напрямки розвитку професійної освіти» (Одеса, 2002); Міжнародна конференція на тему «Проблеми соціалізації майбутніх фахівців в контексті вимог Болонського процесу» (Одеса, 2004); Міжнародна науково-творча конференція «Музичні інформаційні інновації: досвід та проблеми розвитку (Одеса, 2009); Міжнародна науково-творча конференція «Трансформація музичної освіти: Захід - Схід» (Одеса, 2010); Міжнародна науково-творча конференція «Музичне мистецтво та наука на порозі третього тисячоліття: Схід - Захід» (Одеса, 2010); Всеукраїнська науково-практична Інтернет-конференція «Актуальні проблеми сучасної науки» публікація «Вопросы музыкальной семантики в святи с традициями интонационного подхода» (Київ, 2010); Міжнародна науково-творча конференція «Трансформація музичної освіти і культури: традиція та сучасність» (Одеса, 2011).В аналізі музики при виділенні її наративних якостей, що виявляють комунікативні показники, спрямовані або «всередину» професійного спілкування (ставка на стильові позиції академізму), або назовні, до культурної широти зіткнення з позапрофесійними смислами-образами, в ХХ сторіччі в торканнях популярної творчості, відповідно виділяються такого роду виразні зрізи: 1) структурно-смислові утворення, що вказують на академічні орієнтири, тобто демонструють власне художні ознаки музичного вираження, - композиція, виконавська інтерпретація або сукупність музичних фрагментів, що презентують показові для відповідної епохи форми-сенси; «Стильова атрибутивність музики та наративний засіб обсягу її стильових проявів» охоплює значимі віхи розвитку музики у спрямованості її подання на широку аудиторію. У вигляді підсумкових положень викладеного в даному підрозділі відмічаємо: 1) стильово-типологічну оснащеність музиканта будь-якої спеціальності, що визначає професійну готовність до творчості, при тому що опорною і вирішальною якістю виступає співвіднесеність із стилістикою оперного вокалу в його церковних витоках «плавного співу» та в епохально зумовлених прийнятих еталонних типологіях виразу; У якості висновків пропонується репертуарне охоплення стильових шарів та імен для вокалістів, для інструменталістів різних спеціалізацій, що грають на фортепіано, а також для фахівців-піаністів в їх опорі на «актуальну виконавську інтонацію», сформовану популярною сферою: 1) для вокалістів перевагу мають твори «преціозного» стилю раннього рококо (Дандріє, Л. і Ф. Прийнятий дискурс наративності в музиці зазначає якість певних стильових пластів - із смисловою варіантністю Ідеального в музичному тексті як виконання і установкою на типологічність виразу, що регулюється еталонною для академічної музики виразністю оперного вокалу.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ