Наративна ідентичність особистості (історико-філософський аналіз) - Автореферат

Актуальність теми дослідження зумовлена тим, що на межі нелінійної динаміки життя у ситуації глобальних трансформаційних процесів розвитку людства в сучасній культурі необхідним постає цілісне дослідження наративної ідентичності особистості та створення на його засадах сучасної філософії людини, формування якої передбачає врахування реконструкції історико-філософської рецепції та теоретичних надбань новітніх теорій про людину. Дослідження феномену наративної ідентичності особистості набуває особливого резонансу у наш час тотального відчуження, небезпеки стирання будь-яких індивідуальних тотожностей, ціннісно значимих констант та універсалій. У наративній ідентичності особистість осягає духовну подію зібраності особистого образу, власну тотожність, долаючи прірву буттєвої «перервності». Однак в Україні (українській філософії), в час пошуку людиною ціннісних засад відсутня цілісна історико-філософська систематика ґрунтовних досліджень феномену наративної ідентичності особистості, яка б доповнювалася у час невпинного прискорення ритмів життя аналізом - нелінійної динаміки трансформації як у постструктуралізмі, так і в синергетиці. дослідити семіотико-інтертекстуальні механізми нелінійної динаміки трансформації наративної ідентичності особистості Р.Барта і Ю.Крістєвої; обґрунтувати роль нелінійно-версифікаційних модельних аналогів нелінійної динаміки трансформації наративної ідентичності «трансгресії» Ж.Бодріяра, «розриву» М.Фуко, «ризоми» Ж.Дельоза та Ф.Гваттарі та «письма» Ж.Дерріда для становлення досліджуваного феномену;У першому розділі «Теоретико-методологічні засади аналізу феномену наративної ідентичності особистості в історії філософії» аналізуються історико-філософські аспекти розгляду теми в науковій літературі, висвітлюються методологічні та теоретичні засади, відповідно до яких здійснювалося дослідження. Здійснивши цілісний, парадигмальний та концептуальний історико-філософський аналіз, встановлено, що конструювання феномену наративної ідентичності особистості здійснюється з позиції двох вимірів: теоретичного як прагнення віднайти сталі тотожності, повязані з пошуком тотожної першооснови, їх впливу на уявлення про особистісну тотожність (від грец. auto to auto) та практичного як праксису оповідної ідентичності, турботи, піклування про себе, слово та інших, а також спробах практично-розсудкових, логічно-оповідних та містичних техніках концентрації душі, стійкої аскези (від грец. anakhoresis), особливого мистецтва самоорганізації особистісного зібрання, напротивагу розсіюванню мислимого досвіду, коли «душа певним чином закріплювалася сама на собі, на своїй осі, і ніщо не взмозі заставити зрушити, зійти її з неї» (М.Фуко). У другому розділі «Постструктуралістські стратегії дослідження нелінійної динаміки трансформації наративної ідентичності особистості» здійснено аналіз низки впливових концепцій постструктуралізму та виявлено специфіку інтерпретації феномену нелінійної динаміки трансформації наративної ідентичності особистості в концепціях чільних представників цього напряму. «Експлікація наративної ідентичності особистості як складної семіотико-концептуальної і нелінійно-динамічної системи у філософії» показано особливості осмислення проблеми наративної ідентичності особистості (актанта, адресата, адресанта, автора, персонажу, читача) в коцепціях М.Бахтіна, А.-Ж.Греймаса, К.Леві-Стросса, В.Проппа, Ю.Лотмана, Р.Якобсона, У.Еко. Зазначені філософські погляди лягли в основу структуралістських концепцій як предтечі постструктуралізму, які водночас запропонували розгляд проблеми наративної ідентичності особистості не лише з позиції формально-логічного (бінарно-синхронного) аналізу феномену наративної ідентичності особистості, а й з позиції діахронічного (А.-Ж.Греймас), інтертекстуально-історичного (М.Бахтін), нелінійно-динамічного дослідження її трансформації у «необмеженому семіозисі» (У.Еко).

Основний зміст