Аналіз рецептивного рівня подолання ілюзії простоти і звичайності, буденності плину людського існування/життя, пересічності буттєвих проблем та можливості коротко відповісти на вкрай лаконічні авторські питання, що розпочинають наративний дискурс.
Досліджені аспекти «вживання» у твір, заглиблення у подієві перипетії (що радше нагадують переходи від однієї до іншої невідгадуваної загадки), емоційно-психологічне занурення у світ переживань, гармонійно диференційованих на всіх розповідних рівнях романів «Донька директора цирку» та «Замок в Піренеях». Однак «вживання» у твір, заглиблення у подієві перипетії (що радше нагадують переходи від однієї до іншої невідгадуваної загадки), емоційно-психологічне занурення у світ переживань, гармонійно диференційованих на всіх розповідних рівнях, утверджує читача в потребі та необхідності переосмислити перше враження або вихідну настанову сприймання прозового наративу. Отже, автор мусить передбачити зразок можливого читача (надалі Зразковий Читач), здатного інтерпретаційно трактувати висловлювання так само, як генеративно трактує їх автор» [4:28]. У межах вивчення своєрідних рецептивно-інтерпретаційних аспектів прози автора зосередимося на двох - романі «Донька директора цирку» (2001) та романі «Замок в Піренеях» (2008) - на тих творах, що на нашу думку, не лише репрезентують наратив спокутування, але й утверджують невичерпність простору розуміння художнього світу. ґордер спокутування проза наративний Сучасне літературознавство диференціює три найбільш виразні форми проекції читача на площину естетично артикульованого тексту: «1) реальне історичне обличчя, яке ми відновлюємо на підставі історичних документів певної епохи; 2) читач, якого ми уявляємо, виходячи з наших знань про соціальну та історичну ситуацію тієї чи іншої епохи; 3) читач, роль якого запрограмована в тексті» [6:221].
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
