Розгляд питань процесуального правового статусу прокурора як учасника судового процесу, що реалізує функцію представництва інтересів громадянина або держави у суді. Місце та характерні риси прокурора в системі суб’єктів адміністративного процесу.
Такий рівень дискусійності багато у чому обумовлений позицією Конституційного Суду України, яку він обійняв у рішенні в справі про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді [36], де зазначено, що представництво прокуратурою України інтересів держави в суді є одним із видів представництва в суді, яке відрізняється від інших видів представництва рядом специфічних ознак: складом представників та колом субєктів, інтереси яких вони представляють, обсягом повноважень, формами їх реалізації. Руденка, процесуальна правосубєктність прокурора суттєво відрізняється від інших учасників судового процесу, оскільки прокурор має публічний характер заінтересованості у справі, а сторона - субєктивний, матеріально-правовий; прокурор не є в процесі стороною у процесуальному розумінні, оскільки українському праву не відомий поділ субєкта процесуальних правовідносин на матеріальний та процесуальний; прокурор в суді не є особливим представником сторони, оскільки в судовому процесі він діє самостійно, без повноважень відсторони та на підставі закону; прокурор у суді не є і представником держави, оскільки він виступає як посадова особа найважливішого правоохоронного органу - прокуратури, який без особливих доручень від цього органу, а лишена підставі закону та службового становища виконує завдання представництва інтересів в суді [30, с. Багато у чому сприяє цій полеміці і структурна побудова процесуальних кодексів, в якій закріплено самостійні правові інститути процесуального представництва та участі у процесі осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, оскільки законодавець розмежовує правове регулювання відносин щодо процесуального представництва у справі та участі у справі прокурора з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді - як різновиду участі в справі органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб. На користь цієї позиції свідчить структурна побудова процесуальних кодексів, в якій, як зазначалось вище, закріплено самостійні правові інститути процесуального представництва та участі у процесі осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, оскільки законодавець розмежовує правове регулювання відносин щодо процесуального представництва у справі та участі у справі прокурора з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді - як різновиду участі в справі органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб. Узагальнюючи вищевикладені методологічні положення, а також аналізуючи положення Закону України «Про прокуратуру» (2014 р.) та змін, внесених ним до процесуального законодавства, можна виділити наступні характерні ознаки правового статусу прокурора щодо реалізації функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом: По-перше, визначення змісту, підстави, умови та порядок представництва прокурором інтересів громадянина або держави в суді регламентується спеціальними нормами різних галузей права (як матеріальними, так і процесуальними), які регулюють, по суті, однорідні суспільні відносини щодо реалізації прокуратурою України функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках та порядку, визначених законом.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
