Напрями удосконалення правового регулювання транзитного потенціалу України - Статья

Транспортний сектор відіграє важливу роль у соціально-економічному розвитку країни, адже розвинена транспортна система є передумовою економічного зростання, підвищення конкурентоспроможності національної економіки та якості життя населення. Вигідне географічне розташування України на шляху основних транзитних потоків між Європою і Азією та розгалужена залізнична мережа разом із наявністю чорноморських портів, що не замерзають, та системи автомобільних доріг створюють передумови для збільшення транзитних перевезень вантажів і пасажирів у напрямках «Північ - Південь» і «Захід - Схід» і нарощування обсягів експортно-імпортних перевезень згідно з потребами зовнішньої торгівлі. Україна має один із найбільших показників транзитності в Європі, оскільки її територією проходить чотири Критських міжнародних транспортних коридори (Панєвропейський № 3, Панєвропейський № 5, Панєвропейський № 7 Дунайський (водний), Панєвропейський № 9), а також коридор Гданськ - Одеса (Балтійське море - Чорне море), коридор Європа - Кавказ - Азія (TRACECA). Україна у вересні 2008 р. ратифікувала і включилася до реалізації Меморандуму «Меморандум про взаєморозуміння стосовно скоординованого розвитку Чорноморської окружної автомагістралі» [1], тобто вона має значні можливості подальшого нарощування свого транзитного потенціалу.На залізничному транспорті: затверджено Державну цільову програму реформування залізничного транспорту на 2010-2019 рр. [7], яка передбачає розмежування господарських функцій і функцій державного управління; формування вертикально інтегрованих структур за видами діяльності; створення організаційно-правових умов для функціонування приватних операторських компаній; збільшення обсягу інвестицій у залізничний транспорт і впровадження інноваційної моделі його розвитку, вирішення питання щодо надання галузі державної підтримки для закупівлі рухомого складу, будівництва обєктів залізничного транспорту, розвиток мережі логістичних комплексів, складських та розподільних терміналів, необхідних для залучення додаткових обсягів транзитних перевезень територією України; Наприклад, у рамках розвитку Українсько-Угорського співробітництва проводяться переговори щодо спільної реалізації Україною та Угорщиною проекту формування логістичної зони Кіш-варда - Загонь - Чоп - Ужгород на території обох країн. Варто нагадати, що одним із найпоширеніших видів комбінованих (належать до мультимодальних) перевезень є контейнерні та контрейлерні потяги, які формуються на території як України («Вікінг» і «Ярослав»), так і інших країн, насамперед Білорусі («Зубр»). залізниці України в складі контейнерних та комбінованих потягів перевезли у всіх видах сполучень (імпорт, експорт, транзит та внутрішні перевезення) 5312 контейнерів (в ДФЕ - 20футовому еквіваленті), що на 8 % більше, ніж за аналогічний період 2014 року (коли було перевезено 4924 контейнерів в ДФЕ). Найбільше перевезено маршрутом Нікополь - Іллічівськ - Нікополь - 1328 контейнерів, 1392 контейнери перевезено потягом Румунія - Тольятті - Румунія; «Ленд Брідж» (Китай - Угорщина) - 686 од.; Дніпровець (Одеса - Дніпропетровськ - Ліски) - 404 од., за маршрутом Словаччина (Кошице) - Росія (Перспектива) - 468 од., комбінованими потягами «Вікінг» - 407 контейнерів в умовних одиницях.Викладені у статті пропозиції та рекомендації за умови їхньої належної реалізації зміцнять транзитний потенціал України і сприятимуть не лише додатковому збільшенню валютних надходжень, але й підвищенню рейтингу країни серед провідних країн-транзитерів, даючи можливість реалізувати переваги свого вдалого геоекономічного та геополітичного розташування.