Визначення загальних та спеціальних напрямів кримінальної політики. Дослідження основних шляхів розвитку кримінально-правової політики в Україні. Визначення напрямів поділу кримінально-правової політики (та й взагалі, правової політики) на окремі види.
У статті висвітлюється наукове дослідження напрямів кримінально-правової політики України, що полягає в зясуванні змісту самого поняття “напрям кримінально-правової політики”, а також у формулюванні критеріїв, за якими здійснено авторську класифікацію усіх напрямів кримінально-правової політики. На нашу думку, напрямами кримінально-правової політики не можна визнавати криміналізацію, декриміналізацію, пеналізацію і депеналізацію, оскільки вони є інструментами (способами, методами) зазначеної політики, за допомогою яких суб’єкт останньої формує цю політику в певному напрямі. Такими напрямами є: приведення кримінального права та законодавства України у відповідність до загальновизнаних принципів і норм міжнародного права; адаптація українського кримінального законодавства до законодавства держав-членів Європейського Союзу; гуманізація кримінальної відповідальності та покарання в цілому та щодо окремих злочинів (наприклад, у аспекті лібералізації законодавства України у сфері економіки); кримінальне переслідування юридичних осіб, за вчинення їх представниками злочинів; запровадження спеціальної конфіскації; протидія транснаціональній та організованій злочинності, корупції, тероризму, легалізації (відмиванню) доходів, одержаних протиправним шляхом; протидія злочинам проти дітей, журналістів, виборчих прав громадян, здоров’я населення, довкілля; протидія злочинам, що вчиняються з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості; протидія злочинам у сфері енергетики, обігу інформації (у тому числі компютерної); боротьба з гральним бізнесом; протидія сепаратизму, іншим злочинам проти основ національної безпеки України та злочинам, що з ними повязані; протидія військовим злочинам і злочинам у сфері забезпечення призову та мобілізації; боротьба з нацистською і комуністичною ідеологією; запровадження у законодавство України про кримінальну відповідальність кримінальних проступків тощо. Підставою для виділення нами такого широкого переліку напрямів кримінально-правової політики України виступають кримінально-політичні документи (наприклад, Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1699-VII “Про засади державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційна стратегія) на 2014-2017 роки”), численні зміни і доповнення до Кримінального кодексу України (далі - КК України), а також подані на розгляд Верховної Ради України законопроекти, спрямовані на регулювання та/або охорону тих чи інших кримінально-правових відносин.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
