Напружений остеосинтез при переломах проксимального відділу стегна - Автореферат

Кількість ушкоджень шийки стегнової кістки в структурі травм опорно-рухової системи складає 5,5-7%, а ділянки вертлюга - від 8 до 17% від переломів кісток скелета (Терновий К.С. зі співавт., 1989; Корж М.О. зі співавт., 1997; Суховецький В.В., 2005), при цьому вертлюгові переломи стегнової кістки зустрічаються частіше, ніж шийки стегнової кістки (ШСК) (Азізов М.Ж. зі співавт., 2000). Переломи шийки стегнової кістки, з причини особливості анатомічної будови і кровопостачання шийки і головки стегнової кістки, дають значну кількість незадовільних результатів лікування - від 55 до 70% (Поворознюк В.В. зі співавт., 1996; Дамбахер М.А. зі співавт., 1996; Coster А. ет al., 1994; Шестерня Н.С. Дисертаційна робота виконана згідно плану науково-дослідних робіт Запорізької медичної академії післядипломної освіти МОЗ України і є фрагментом теми “Лікування переломів проксимального відділу стегна” (шифр ВН.К.02.23.28-04. держреєстрація № 0105U004108; дисертант на підставі власних експериментальних і клінічних досліджень одержав нові знання про біомеханічні особливості ПВСК в умовах фіксації переломів даної локалізації різними гвинтовими імплантатами з можливістю постійної підтримки напруження по лінії перелому, обґрунтував і запропонував нові методики лікування переломів шийки і вертлюгової ділянки стегнової кістки з використанням нових пристроїв). Вивчити на анатомічних моделях структуру і міцнісні характеристики різних типів зєднань різьбових фіксаторів з відламками при переломах шийки стегнової кістки. Наукова новизна дослідження: на компютерній моделі ПВСК зі створенням перелому шийки стегнової кістки методом кінцевих елементів при дослідженні топографії внутрішніх напружень, під час осьового навантаження кінцівки і шийки стегнової кістки при різних скріпленнях відламків металевими фіксаторами було виявлено, що місцями найбільшої концентрації напружень є: - зона компактної кістки по внутрішньо-бічній поверхні шийки і головки стегнової кістки;При вертикальному навантаженні біомеханічної конструкції “відламки-фіксатор”, що утворюється при використовуванні гвинтових фіксаторів, в ній зявляються типові зони підвищеної концентрації напружень. Концентрація напружень локалізується в кістці, що контактує в нижній частині перелому і в зовнішньому компактному шарі, прилеглому до фіксатора, введеного в шийку-головку, а також в ділянці самого фіксатора, що знаходиться в проекції перелому і проксимальніше. Вказані зони підвищеної концентрації внутрішніх напружень можуть бути ліквідовані за рахунок створення напруженої конструкції шляхом тракції за стержень, угвинчених в центральну або верхню частини головки, і жорсткої фіксації до діафізарної накісткової пластини і діафіза стегнової кістки. Для створення стійкої напруженої біомеханічної конструкції “відламки-фіксатор” при остеосинтезі перелому шийки стегнової кістки, з раціональним (рівномірним) розподілом напружень в кістці і у всіх її вузлах зєднання, включаючи і зєднання відламків по площині перелому, необхідно виконати такі умови: досягти міцного зєднання на виривання різьбової частини фіксатора з губчастою кісткою головки. Найміцніше зєднання може бути досягнуто при використовуванні самонарізувального різьбового фіксатора з кроком різьблення 3 мм, заввишки 1 мм і кількістю витків 8-10.