Напівпрезидентська форма правління: становлення і розвиток - Автореферат

Але вочевидь, що саме по собі заснування посади президента в тій або іншій країні, в тій чи іншій формі, ще не означає завершення формування відповідної форми правління з властивими їй в світовій практиці законодавчими й адміністративними прерогативами, сталою політичною практикою, тісними взаємозвязками президентури з іншими політичними інститутами та суспільством в цілому. В Україні, з ухваленням нової Конституції в 1996 році, було остаточно закріплено напівпрезидентську форму правління, але майже десятирічна політична практика змусила внести відповідні корективи, модифікувати владні відносини. Все це значно посилює увагу та викликає інтерес дослідників до напівпрезидентської форми правління, інституту президентства в різних політичних системах і, зокрема, до досвіду функціонування відповідної інституції в країнах сталої і молодої демократії. В цілому, слід наголосити, що тема становлення та розвитку напівпрезидентської форми правління в Україні в контексті континентального досвіду ще не отримала належного опрацювання. В процесі дисертаційного дослідження було використано такі методи: описовий - для розкриття генезису розвитку та еволюції напівпрезидентської форми правління; системний - для аналізу особливостей і сутності політологічної моделі організації державної влади в напівпрезидентській республіці в класичних випадках - Веймарської і V Республіки (Франція) та зясування практики функціонування цих форм правління в державах європейського континенту, зокрема в Україні та інших країнах молодої демократії; інституціональний - для дослідження інституту президентства в контексті світового досвіду державного будівництва та місця і ролі глави держави в системі владних відносин, порівняльний - для виявлення спільного, особливого і специфічного в розподілі повноважень в рамках ключових інститутів державної влади та у питанні їхньої взаємодії; цивілізаційний - для врахування особливостей історико-культурних традицій та національно-державних особливостей України, їх відмінності від інших держав; аналізу та синтезу - для екстраполювання різних аспектів досліджуваної проблеми в системно узгоджену та структуровану систему.Виходячи із історико-політичного досвіду, автор наголошує, що суспільний прогрес обумовлюється не стільки тим, який різновид форми правління встановлено у конкретній національній державі, а більшою мірою тим, наскільки прийнятна та органічна вона для цієї держави. Феномен напівпрезидентської форми правління є окремим різновидом змішаної форми правління і в політологічному вимірі має досліджуватися при допомозі запропонованих автором інтегральних категорій «інститут президентства» та «інститут президента». Політико-правове значення і реальний політичний статус президента перш за все залежать від форми державного правління, прийнятої в тій чи іншій країні, а також існуючим у країні політичним режимом (відносним ступенем демократизації), а інститут президентства в усіх системах державної влади завжди має відповідний вплив як на виконавчу так і на законодавчу владу. Політологічний поділ змішаних республік на президентсько-парламентські та парламентсько-президентські залежить від розподілу політичної влади між президентом, парламентом і урядом. При цій формі правління президент, виконуючи повноваження глави держави, володіє не тільки представницькими функціями, а й реальними можливостями впливу на державну політику.Автор зазначає, що політичне самовизначення Радянської України відбувалося в контексті загальносоюзних процесів, що відповідний вплив справило запровадження посади президента СРСР, а також наростання відцентрових рухів. Інституалізація президентури відбулася 5 липня 1991 року із прийняттям Закону «Про заснування посади Президента УРСР і внесення змін і доповнень до Конституції (Основного Закону) Української РСР»; «Про вибори президента України». Зі здобуттям незалежності України дані процеси значно прискорилися, референдум і всенародні вибори Президента України 1 грудня 1991 року стали поворотним пунктом сходження України та її державотворення. На підставі аналізу відповідних документів та політичної практики, а також розробок вітчизняних науковців, автор доводить, що в Україні система державного правління та інститут президентства пройшли у своєму розвитку кілька етапів: 1) липень 1990 р. - грудень 1991р. - система, що максимально тяжіла до парламентської форми правління; Аналізуючи дієвість системи правління в Україні, дисертантка приходить до висновку, що нашій державі вдавалося долати до цього часу значні кризові явища значною мірою і тому, що в ці роки відносно успішно і демократично діяла система правління, в центрі якої є інститут президентства.Феномен напівпрезидентської форми правління є окремим різновидом змішаної системи державного правління і його дослідження в політологічному вимірі може бути успішним через призму інтегральних категорій «інститут президентства» та «інститут президента». А крах Веймарської республіки та її трансформація у диктатуру детерміновані були не стільки н

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ