Надгробні пам’ятки козацьких кладовищ - Курсовая работа

Вперше зображення хрестів як атрибутів поховального обряду, зустрічаються в Україні на білокам’яних князівських саркофагах XI-XII ст. На одному з них, знайденому при розкопках Десятинної церкви в Києві, вирізьблено відразу не менше п’яти “лапчатих” хрестів [3]. І.Сапожников вважає, на основі вищенаведених даних, що козаки, які відрізнялись цілою низкою етнографічних ознак від решти населення України, відродили стару великокнязівську традицію увіковічення пам’яті своїх небіжчиків саме кам’яними надгробками. На думку автора, ще однією причиною того, що цивільні мешканці запорозьких вольностей не ставили кам’яних хрестів, була висока ціна останніх. Існує також відмінна від попередніх думка, висловлена К.Широцьким, якому належить праця про намогильні хрести України, виконана переважно на основі матеріалів Поділля. Історія дослідження Перша публікація, котра безпосередньо стосується козацьких хрестів, а точніше - написів на них вийшла в 1844 році вже в першому томі “Записок” Одеського Імператорського товариства історії та старожитностей. Наприклад, “Помяни гди дшу раба своего...”, або “Старанніемъ Харка строго батька его поставленъ а 763 гду...”. Під час цих подорожей дослідник зробив опис цілої низки козацьких хрестів та інших старожитностей в околицях Чортомлицької і Покровської Січі [10]. Значним кроком вперед у вивченні намогильних козацьких споруд стала величезна науково-дослідницька робота, яку провів на Запоріжжі в кінці XIX - на початку XX століть Д.І. Яворницький. У своїх матеріалах до археологічної мапи Північного Причорномор’я він описав раніше опублікованіхрести біля сіл Олександрівка та Ковалівка на Південному Бузі, а також ще один хрест біля хутора Барогбаяни неподалік від Одеси. На думку автора, праця К. Широцького демонструє, що козацькі хрести XVII-XVIII століть за матеріалом вироблення, формами та стилем епітафій іноді досить суттєво відрізняються від народних надгробків деяких етнічних регіонів України. Саме в ці роки Україна втратила більшість пам’ят- ників і могил запорозьких козаків, які були описані раніше. Це праці Т. Березовської (Миколаїв), Р.О. Шувалова (Одеса), Д.Я. Телегіна (Київ), М. Сохацького (Тернопільщина), О. Дехтярчука (Дубно), О. Паталаха (Херсонщина), П. Горішнього (Чигирин) та інших.Придніпров’я торкаються лише кілька статей В.В. Титова (наприклад, “Дослідження пам’яток козацького періоду на Криворіжжі”) [14]. Розглядаючи дослідження у сфері козацького меморіалознавства потрібно відмітити корифея цього напрямку - І.В. Сапожникова. Догматично це означає заклик до Христа усіх чотирьох сторін світу. II. Рамена цього типу схожі на трикутники з центральним з’єднанням вершин. IV. Слід зазначити, що це село являється унікальним з точки зору кількості екземплярів кам’яної пластики: загальна кількість надмогильних пам’ятників ХVІІІ - поч. До пам’яток козацької доби на території сучасного села Мар’янське належать: фундамент церкви, зруйнованої в часи радянської влади; 3 некрополя з кам’яними хрестами козацького типу, розташовані на півдні, в центрі та на сході східної частини села. Хрести цвинтаря Шувалов поділив на 32 типи.