Німецькомовні лексичні запозичення в сучасній українській мові у суспільно-політичній та економічній сферах - Дипломная работа

ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД НАУКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ, ПРИСВЯЧЕНОЇ ПРОБЛЕМАМ ВИВЧЕННЯ ЗАПОЗИЧЕНОЇ ЛЕКСИКИ 1.1. Проблеми вивчення пристосування німецькомовних лексичних запозичень до системи мови-рецептора 1.4 Висновки до розділу 1 РОЗДІЛ 2. НІМЕЦЬКОМОВНІ ЛЕКСИЧНІ ЗАПОЗИЧЕННЯ У СФЕРІ ПОЛІТИКИ ТА ЕКОНОМІКИ. 2.1. Поділ запозичень зі сфери політики та економіки на мікрогрупи, генеза запозичень 2.2. Пристосування запозичень до системи української літературної мови на фонетичному, морфологічному та семантичному рівнях 2.3 Висновки до розділу 2 ВИСНОВКИ БІБЛІОГРАФІЯ ВСТУП Тема цієї дипломної роботи «Німецькомовні лексичні запозичення в сучасній українській мові у суспільно-політичній та економічній сферах». В процесі обміну інформації відбувається й обмін мовними елементами. Тому вивчення розвитку української мови вимагає дослідження іншомовних елементів, їх місця та ролі у мові, що приймає. Велику частку серед них посідають запозичення з німецької мови. Основна мета роботи - розглянути та дослідити німецькомовні лексичні запозичення в українській мові у суспільно-політичній та економічній сферах. У дипломній роботі поставлено такі завдання: 1) здійснити огляд наукової літератури з проблеми, що досліджується; 2) проаналізувати шляхи історичного розвитку німецьких запозичень в українській літературній мові; 3) поділити запозичення на мікрогрупи; 4) проаналізувати шляхи пристосування німецькомовних лексичних запозичень до системи сучасної української мови на різних рівнях у суспільно-політичній та економічній сферах. Методи дослідження: 1)описовий метод, який передбачає спостереження, аналіз, узагальнення та класифікацію певних мовних фактів; 2)статистичний метод; 3)метод порівняльного аналізу; 4)семантичний метод, який сприяє відбору і класифікації певних явищ. Так, однією з проблем, які аналізує О.Г. Муромцева у монографії «Розвиток лексики української літературної мови у ІІ пол. ХІХ - на поч. ХХ ст.», є питання запозичень [6]. Суто лінгвістичними причинами запозичування є: а) потреба у поповненні, а то й створенні якоїсь лексико-семантичної групи, відсутньої або недостатньої в певний історичний момент у мові, що запозичає; б) потреба у семантичному обмеженні питомого слова, усуненні його багатозначності; в) вищий ступінь термінологічної визначеності запозичуваного слова, яка склалася в мові- (чи мовах)-джерелі, порівняно з існуючим у приймаючій мові відповідником. Важливу роль у появі запозичувань відігравала тенденція до диференціації слів за їх значенням і сферами вживання, зумовлена в свою чергу загальною тенденцією до досконалішого вираження понять. Вона властива, як правило, не цілим народам, а певним групам, окремим представникам його: державним і політичним діячам, письменникам, публіцистам. У науковій літературі з цього питання виділяються такі показники освоєності запозиченого слова: 1) фонетико-графічна передача іншомовного слова засобами мови, що запозичає; 2) фонетичне освоєння слова, яке не обовязково повинно бути повним і в процесі якого можуть зявитися нові фонеми або периферичні підсистеми фонологічної системи приймаючої мови; 3) граматичне освоєння, головними показниками якого є входження іншомовного слова до певного граматичного класу слів приймаючої мови і набуття у звязку з цим відповідних морфологічних і синтаксичних ознак; 4) словотвірна активність, яка полягає в здатності іншомовних слів служити базою для творення нових слів; 5) семантичне освоєння запозичень - це питання про включення їх в лексико-семантичну систему приймаючої мови. Проблема створення високорозвиненої літературної мови не могла бути розвязана без створення наукової термінології, а остання, в силу своєї специфіки - обслуговувати спілкування в науковій сфері, що має інтернаціональний характер. Все це вимагало розвязання питання про міру використання в ній лексики іншомовного походження. Ця спроба була зроблена журналом Основа у вигляді статей М.Т. Левченка Заметка о русинской терминологии, П.С. Єфименка По поводу заметки Левченка О русинской терминологии. Наприклад, анархія - безправність, аналіз - розбор, оригінал - переворот, перспектива - зглядность, механізм - сило дійство, результат - послідок, горизонт - позем, небосклон, інстинкт - побудка, елемент - первина, нейтральний - ніякий, нейтралітет - ніякость та ін.. Продовжуючи традицію письменників і лексикографів першої половини ХІХ ст., П.С. Єфименко подає значну кількість іншомовних слів у тих формах, у яких вони засвоєні народною усною мовою: акація - окація, оксамит - оксамит, амуніція - амуніція, аренда - оранда і подiбне [6]. У 70 - х роках ХІХ ст. питання про ставлення до іншомовних слів, про принципи творення української термінології знайшло прогресивне розвязання в працях М.П. Драгоманова. Надзвичайно важливе прогресивне значення для розвитку української літературної мови мали погляди і мовна практика І.Я. Франка, який в своїх наукових працях, публіцистиці, активно використовував інтернаціональну лексику і, в силу свого полілінгвізму, вводив нові іншомовні слова, які