Німецькі фразеологізми-деривати в лексикографічній інтерпретації - Автореферат

розкрити особливості утворення фразеологізмів-дериватів у німецькій мові; визначити принципи й прийоми лексикографічного опису фразеологізмів-дериватів у німецьких словниках різних типів та виявити їх моделі; описати умови зміни компонентного складу фразеологізмів-дериватів у сучасній німецькій мові та принципи їх лексикографічного відображення. Для досягнення поставленої мети в дисертації використовуються методи, що уможливило здійснити цілісне дослідження фактологічного матеріалу: метод фразеологічної ідентифікації для визначення фразеологічності певного усталеного словесного комплексу (УСК) з наступною його лексикографічною кодифікацією; метод компонентного аналізу для виявлення й опису семантичної структури німецьких фразеологізмів-дериватів; аналіз за безпосередніми складниками на синтаксичному рівні для дослідження синтаксичної структури словникової дефініції фразеологізмів-дериватів; елементи кількісного аналізу для представлення чисельного співвідношення розрядів німецьких фразеологізмів-дериватів, типів їх словникових дефініцій, варіативності досліджуваних мовних одиниць, ізоморфності реєстрових мовних одиниць; дериваційний аналіз для встановлення похідності фразеологізмів-дериватів, тобто для застосування сукупності прийомів дослідження, спрямованих на виявлення складу, структури й семантики мовних знаків і закономірностей їх діахронічно-синхронічного формування, а також метод лексикографічної інтерпретації, що дозволив встановити параметри лексикографічного опису фразеологізмів-дериватів та визначити структурно-семантичні способи варіювання досліджуваних одиниць. Вперше описано зміни компонентного складу під час деривації фразеологізмів у сучасній німецькій мові - як наслідок процесів розширення, перерозподілу та контамінації; визначено особливості семантики і структури фразеологізмів-дериватів у порівнянні з твірними ФО та особливості їх дериваційного потенціалу; уточнено принципи відображення фразотворчих процесів у лексикографічній практиці; виокремлено три моделі опису фразеологізмів-дериватів у німецькій лексикографії - елементарна, поширена та комплексна.Було виділено три вихідні позиції фразеологічної деривації: дефініція усталених мовних знаків, визначення обсягу фразеології та реалізація усталених мовних знаків у мовленні. Для всебічного висвітлення проблеми збагачення фразеологічного складу мови, окрім структурно-семантичних особливостей фразеологізмів, необхідним є вивчення способів їх творення, що дозволяє розкрити комунікативно-функціональні потенції фразеологічної деривації як одного із засобів розвитку мови (В. І. Вторинна фразеологізація являє собою процес утворення усталених мовних знаків від інших (вихідних) усталених мовних знаків шляхом виокремлення їх зі складу більш складних фразеологізмів - як словосполучень, так і речень. Хоча на сучасному етапі розвитку фразеології не існує єдиного погляду на роль окремих слів як матеріалу для утворення ФО, останні дослідження свідчать про те, що цей тип фразоутворення є досить продуктивним у сучасній німецькій мові (О. І. Денисенко, що фразеологічна деривація в німецькій мові охоплює такі основні продуктивні способи утворення ФО: 1) перерозклад усталених словосполучень, що супроводжується ситуативно зумовленими змінами в морфологічній структурі дієслівного компонента: Nach Kanossa gehen wir nicht - ein Gang nach Kanossa; Ich kenne meine Pappenheimer - seine Pappenheimer kennen; 2) виокремлення компонентів усталених словосполучень - такі компоненти при цьому набувають глобальної емоційної конотації, відзначаються тенденцією до підсилення узагальнено-метафоричного значення: Mein Name ist Hase, ich wei? von nichts - Mein Name ist Hase; 3) розширення компонентного складу ФО, у результаті чого відбувається своєрідне нарощування первинної структури ФО, водночас посилюється ступінь експресивності й емоційності похідної ФО: Haare haben - Haare auf den Zahnen; 4) варіювання компонентів ФО - це структурні зміни ФО, зумовлені семантичними причинами.У сучасній лінгвістиці існують два підходи до вивчення фразеологізмів-дериватів: еволюційний і ономасіологічний, згідно з першим процес утворення фразеологізмів має відносно повільний поступовий характер, а за другим фразеологічні одиниці, як і лексичні, розглядаються як такі, що виникають відразу, у єдиному порівняно короткому акті. Суть концепції полягає в тому, що утворення нового фразеологізму можливе лише в тому разі, якщо для передачі певного значення комунікант створює нарізнооформлений комплекс, в основі якого лежить асоціативна трансформація вихідної основи, а семантика елементів комплексу не дорівнює його новому значенню. Становлення нормативності фразеологізму, запровадження його в мову, набуття ним відтворюваності та сталості компонентного складу і, нарешті, фіксація в словнику базуються на наявності аналогічних фразеологічних одиниць. У німецькій мові основними продуктивними способами творення фразеологізмів-дериватів є: 1) перерозклад усталених словосполучень, який супроводжується ситуативн

Основний зміст