Форми й методи музичного виховання в Україні, його теоретичні основи. Тенденції розвитку музичної освіти в Японії. Теорія і практика музичного виховання в країнах Сходу. Порівняльний аналіз музичної освіти в Японії та Україні, тенденції її модернізації.
Музичне мистецтво - яскравий та незамінний засіб формування цілісної особистості дитини. Музика володіє своєю "мовою". Важливо не просто навчити дитину виразно, чисто співати, рухатись під музику. У процесі музичного виховання особливо успішно формуються моральні якості дитини [1,C.24].Під методами музичного виховання розуміють взаємовідносини педагога і дітей, які дають змогу дитині засвоїти елементарні знання про музику, оволодіти практичними навичками і вміннями, що допомагають розвитку музичних здібностей [4, C.133]. Цей важливий процес обумовлюється з самого початку майстерністю виконання музичних творів вихователем-музикантом, його високою професійністю, емоціональним відношенням до музичного твору, проникненням в його ідею, образи.Сучасний стан музичного виховання потребує осмислення та вироблення стратегії шляхів подолання кризи у процесі розвитку національної системи музичного виховання, яка б спиралася на глибокі традиції українського музичного виховання, закладені ще на початку ХІХ ст., відповідала б вимогам часу. Тільки така система буде сприяти формуванню особистості, яка буде прагнути змінювати своє життя на краще, жити за законами краси, буде відповідати тим вимогам, які закладені в державній концепції розвитку освіти України, стрижнем якої є розвиваюча, культурологічна домінанта. Як зазначено в Державній національній програмі "Освіта" ("Україна ХХІ століття"), навчально-виховний процес повинен бути здійснений у невіддільності освіти від "національного грунту, її органічному поєднанню з національною історією і народними традиціями, збереженні та збагачені культури українського народу" [11, C.45]. Коваль, Г. У педагогічній і музикознавчій науці радянського періоду загальні питання історичного розвитку музично-естетичного виховання, еволюцію форм і методів навчання музики розглядали І. Локшина, С. Яворський, М.Модель мистецької освіти в Японії заслуговує на особливу увагу. Традиційно в цій країні вважають, що можливо й необхідно розвивати не лише інтелект, а й емоційність, що є основою естетичного сприйняття, тому здібності поета, художника й музиканта можна й потрібно розвивати в кожній дитині. Особливою рисою японської системи художньо-естетичної освіти є ставлення до музичного мистецтва. Навчання музиці може починатися в досить ранньому віці, у дитячих садочках, що працюють за системою відомого японського скрипаля й педагога Шініці Сузукі, педагогічна концепція якого ґрунтується на ідеї сенситивності раннього дошкільного періоду для емоційного та чуттєвого розвитку дитини. В наш час методом Сузукі користуються десятки тисяч людей, педагогів, батьків всіх національностей світу.Найвідомішими, найулюбленішими, яскравими і веселими дитячими святами, що відмічаються в усій Японії, є День дівчаток, або Свято ляльок (хан мацурі), та День хлопчиків (тангоно секку), або Свято "сім-пять-три" (сіті-го-сан). Яскравим проявом бережливого ставлення японців до традицій є збереження у повсякденному житті національного костюму - кімоно - як важливого елементу своєрідності нації, навички носіння якого прищеплюються з дитинства. Наприклад, у березні - квітні в засобах масової інформації публікуються відомості про місця, де можна помилуватися сакурою та прогнози її цвітіння (ґрунтуються навазі бруньок): телебачення періодично транслює карту пересування цвітіння сакури по всій країні [5, C.12].Висвітлення матеріалу поданого у попередніх розділах дає можливість зробити порівняльний аналіз музичної освіти в Японії та Україні. Загальноосвітня школа приділяє велику увагу музичному навчанню за допомогою ритміки, вокальних, інструментальних вправ і слухання музики.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
