Мусульманське право як філософсько-релігієзнавчий феномен - Автореферат

Спеціальність 09.00.11 - релігієзнавство. АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук. Київ 2008. Робота виконана на кафедрі релігієзнавства філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Мусульманське право як філософсько-релігієзнавчий феномен.-.У Вступі обґрунтовується актуальність проблеми, визначаються обєкт, предмет, мета і завдання дисертації, методологія дослідження, розкривається наукова новизна, теоретичне та практичне значення роботи, наводяться дані щодо характеру апробації результатів дослідження і структури дисертації. У першому розділі - “Методологічні засади та аналітичний огляд літератури та джерел з проблем філософсько-релігієзнавчого змісту мусульманського права” подано огляд використаної літератури та застосованих методів наукового дослідження. Перші серйозні дослідження мусульманського світу розпочалися в Західній Європі в другій половині ХІХ ст. і тривали у ХХ-ХХІ ст. Массе, Р. Шюона та ін., які, намагаючись бути максимально обєктивними, іноді свідомо чи несвідомо, керувалися євроцентричними стереотипами щодо оцінки ісламу, ісламського способу життя. ХХ ст. академік В.Бартольд приділяв багато уваги вивченню джерел раннього ісламу, розглядаючи його виникнення як явище соціально-політичної історії. Власне релігійний аспект проблеми залишався поза увагою автора і він торкався його тільки у загальних рисах. При цьому власне походження ісламу, генеза нової структури релігійного світогляду Мухаммада та його прибічників, залишалися поза увагою дослідників. Серед сучасних праць російських учених, присвячених розгляду ісламу як ідеологічної системи, слід виокремити фундаментальні праці С.Прозорова, у яких іслам розглядається як ідеологічна система, аналізується ісламська полемічна література, що відтворює погляди представників різних мусульманських громад, богословських шкіл щодо релігійно-правових тлумачень. Гусейнов, М. Іордан та ін.), яка нерозривно повязана як з ісламом у цілому, так і мусульманським правом, а також наукові роботи, в яких розглядаються сучасні проблеми ісламу: права людини і вестернізація, інтеграція й дезінтеграція, реформаторство й модернізація, націоналізм (П. Мейєр, К. Це, насамперед, Коран і сунна, збірки хадісів, першоджерела з фікху, створені у межах різних ісламських релігійно-правових шкіл: кодифікований звід законів з мусульманського права, що застосовувався в Оттоманській імперії („Меджелле”); звід мусульманських норм малікітського і ханафітського мазхабів; праці засновників різних релігійно-правових шкіл, а також теологічні твори з ісламського віровчення. На початку ХХ ст. в Україні почала складатися оригінальна школа ісламознавства, яскравим представником якої був А.Кримський. Лубський, В. У першому підрозділі - “Співвідношення та взаємозвязок понять „шаріат”, „фікх” та „мусульманське право” зазначається, що у масовій свідомості найчастіше шаріат сприймається в цілому як ісламський спосіб життя, в якому не роздільні сфери моралі, права, тому й розглядається, як всезагальний комплекс правил поведінки, що включає різноманітні релігійні, моральні, юридичні, побутові норми, а також звичаї. В ісламській традиції поняття „шаріат” повязується з використанням цього терміну для позначення накресленого Аллахом шляху, йдучи яким правовірний досягає досконалості, мирського благоденства і може потрапити у рай. Корану, іншим джерелом мусульманського права вважається сунна (“звичай”, “приклад”; повна форма - “сунна посланця Аллаха”) - це образ дії Пророка, його вчинки і вислови, яка розглядається в ісламі як інший вид одкровення, а хадіси є переказом про слова та дії Мухаммада, що зачіпають різні релігійно-правові сторони життя мусульманської громади. Центральне положення у текстах, проголошених Пророком у сурах Корану мекканського і мединського періодів, посідає твердження того, що немає ніякого іншого божества, окрім Бога (Аллаха). Бог залишається трансцендентним.