Проведення таксономiчних ревiзiй найголовнiших родiв палеарктичних мурашок. Методика уточнення складу мiрмекофауни Палеарктики. Проведення розробки визначникiв пiдродин та родiв. Детальний розгляд еволюцiї триб та родiв палеарктичної фауни мурашок.
Аннотация к работе
В главі розглянуто історію таксономічного вивчення мурашок. Вказано, що на першому етапі досліджень, починаючи з праць Карла Ліннея і до середини минулого сторіччя, йшло накопичення первинних знань і було описано більше 10 родів та біля 100 видів мурашок. Проте багато старих назв в наш час зведені до синонімів, а частину з них можна розглядати лише як incertae sidis в родині Formicidae. Початок наступного етапу в розвитку систематики мурашок повязаний з іменами двох видатних вчених свого часу - Емері (Emery) та Фореля (Forel), а трохи пізніше - Вілера (W. M. Wheeler).На початку глави розглянуто історію формування сучасної системи родини Formicidae на надродовому рівні, починаючи з праць Латрейля (Latreille, 1802, 1809) і закінчуючи останніми монографіями Болтона (Bolton, 1994, 1995 b). Наведено анотований список рецентних підродин, триб та родів, які знайдені на території Палеарктики. Проведено порівняльно-таксономічний аналіз палеарктичної мірмекофауни з фаунами інших зоогеографічних областей. 2.1, за абсолютними показниками вона багатша лише мірмекофаун Неарктики та Мадагаскару. Вказано, що мірмекофауна Палеарктики відносно бідна в порівнянні з усіма зоогеографічними областями, включаючи Неарктику (рис.В главі проаналізовані всі основні гіпотези про походження та еволюцію мурашок. Згідно з першою з них (Forel, 1893) найдавнішими та найбільш примітивними є представники триби Amblyoponini (Ponerinae), від яких походять всі інші підродини; предками мурашок Форель вважав тіннід. Він припускав, що від поодиноких гіпотетичних предків незалежно походять Dorylinae, Dolichoderinae, Formicinae та примітивні Ponerinae, а від останніх - всі високорозвинені понерини та Myrmicinae. Слід підкреслити, що Браун в цілому вірно окреслив найголовніші шляхи еволюції мурашок, і його основна ідея про ранню дивергенцію родини Formicidae на дві гілки є базовою для подальших філогенетичних побудов переважної більшості авторів аж до сучасності. Автором відмічено, що справді революційне значення для розвитку уявлень про еволюцію мурашок мала знахідка першого мезозойського формікоїда - Sphecomyrma freyi, який був віднесений до окремої підродини Sphecomyrminae (Wilson, Carpenter and Brown, 1967). Sphecomyrminae були покладені в основу еволюційоного стовбура мурашок до його основної дихотомії, так само як і виникнення "формікоїдних" антен та мандибул, а за головну синапоморфію всього понероїдного комплексу прийнято виникнення кільцевого зєднання між ІІІ та IV абдомінальними сегментами.