Проведення таксономiчних ревiзiй найголовнiших родiв палеарктичних мурашок. Методика уточнення складу мiрмекофауни Палеарктики. Проведення розробки визначникiв пiдродин та родiв. Детальний розгляд еволюцiї триб та родiв палеарктичної фауни мурашок.
При низкой оригинальности работы "Мурашки (Hymenoptera, Formіcіdae) Палеарктики (еволюція, систематика, фауногенез)", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
В главі розглянуто історію таксономічного вивчення мурашок. Вказано, що на першому етапі досліджень, починаючи з праць Карла Ліннея і до середини минулого сторіччя, йшло накопичення первинних знань і було описано більше 10 родів та біля 100 видів мурашок. Проте багато старих назв в наш час зведені до синонімів, а частину з них можна розглядати лише як incertae sidis в родині Formicidae. Початок наступного етапу в розвитку систематики мурашок повязаний з іменами двох видатних вчених свого часу - Емері (Emery) та Фореля (Forel), а трохи пізніше - Вілера (W. M. Wheeler).На початку глави розглянуто історію формування сучасної системи родини Formicidae на надродовому рівні, починаючи з праць Латрейля (Latreille, 1802, 1809) і закінчуючи останніми монографіями Болтона (Bolton, 1994, 1995 b). Наведено анотований список рецентних підродин, триб та родів, які знайдені на території Палеарктики. Проведено порівняльно-таксономічний аналіз палеарктичної мірмекофауни з фаунами інших зоогеографічних областей. 2.1, за абсолютними показниками вона багатша лише мірмекофаун Неарктики та Мадагаскару. Вказано, що мірмекофауна Палеарктики відносно бідна в порівнянні з усіма зоогеографічними областями, включаючи Неарктику (рис.В главі проаналізовані всі основні гіпотези про походження та еволюцію мурашок. Згідно з першою з них (Forel, 1893) найдавнішими та найбільш примітивними є представники триби Amblyoponini (Ponerinae), від яких походять всі інші підродини; предками мурашок Форель вважав тіннід. Він припускав, що від поодиноких гіпотетичних предків незалежно походять Dorylinae, Dolichoderinae, Formicinae та примітивні Ponerinae, а від останніх - всі високорозвинені понерини та Myrmicinae. Слід підкреслити, що Браун в цілому вірно окреслив найголовніші шляхи еволюції мурашок, і його основна ідея про ранню дивергенцію родини Formicidae на дві гілки є базовою для подальших філогенетичних побудов переважної більшості авторів аж до сучасності. Автором відмічено, що справді революційне значення для розвитку уявлень про еволюцію мурашок мала знахідка першого мезозойського формікоїда - Sphecomyrma freyi, який був віднесений до окремої підродини Sphecomyrminae (Wilson, Carpenter and Brown, 1967). Sphecomyrminae були покладені в основу еволюційоного стовбура мурашок до його основної дихотомії, так само як і виникнення "формікоїдних" антен та мандибул, а за головну синапоморфію всього понероїдного комплексу прийнято виникнення кільцевого зєднання між ІІІ та IV абдомінальними сегментами.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
