Ситуація щодо сальмонельозу телят у господарствах України. Антигенні та імуногенні властивості сальмонел, виділених з трупів телят. Вплив сальмонельозного антигену на імунореактивність телят. Дослідження імунореактивності телят за кількістю лейкоцитів.
Для досягнення мети необхідно було вирішити наступні завдання: - провести статистичний аналіз даних розповсюдження сальмонельозу телят і вивчити сероваріантний склад збудників хвороби у господарствах України; Вивчено розповсюдження сальмонельозу телят у господарствах України та визначені провідні серовари збудників, що дозволяє обгрунтовано виготовляти сальмонельозну вакцину для профілактики захворювання в неблагополучних господарствах, приготовлений і апробований еритроцитарний діагностикум для РНГА, який запропонований для практики з метою виявлення тварин-сальмонелоносіїв. На першому етапі вивчали деякі питання етіології сальмонельозу, зокрема ареал видів збудників хвороби у телят на території України за 1995-1999 рр. методом аналізу статистичних даних результатів бактеріологічних досліджень патологічного матеріалу з трупів телят, кормів, яловичини вимушено забитих тварин лабораторіями ветеринарної медицини та власних досліджень, проведених у господарствах трьох областей. Оцінку імунореактивності щеплених сальмонельозним антигеном телят проводили визначенням кількості лейкоцитів і еритроцитів (меланжерним методом), Т-і В-лімфоцитів (Новиков Д.К., Новикова В.И., 1979), гемоглобіну (гемоглобінціанідним методом), виведенням лейкограми, постановкою ОФР (Чумаченко В.Е., 1992 у модифікації Івченка В.М.), визначенням вмісту загального білка (рефрактометрично), імуноглобулінів загальних (за реакцією з 18 %-ним розчином натрію сульфіту) та окремих класів Ig G і Ig M (за Mancini G. et al., 1965). Функціональний стан Т-системи лімфоцитів вивчали на основі реакції гальмування міграції лейкоцитів (РГМЛ) з наступним визначенням індексу міграції лейкоцитів (ІМЛ) та реакції гіперчутливості уповільненого типу (шляхом внутрішньошкірного введення антигену телятам).Найбільш поширеними збудниками сальмонельозної інфекції у телят є S.dublin (58,3 %), S.enteritidis (20,8 %) i S.typhimurium (18,5 %), зрідка виділялися S.heidelberg, S.virchow, S.furis, S.senegal. Основним джерелом збудника сальмонельозної інфекції телят є тварини-сальмонелоносії, у сироватці крові яких виявлялися специфічні антитіла у низьких титрах - до антигену S.dublin у 43,1 % проб, S.typhimurium - у 59,4 % з 1734 досліджених; а при бактеріологічних дослідженнях з проб фекалій 26,9 % корів, 22,2 % телиць і 18,4 % телят та з 5,8 % проб молока виділяли S.dublin, рідше - S.enteritidis. Інактивований полівалентний сальмонельозний антиген із штамів S.dublin (№ 11), S.enteritidis (№ 14) і S.typhimurium (№ 17) при парентеральному введенні телятам сприяє зростанню кількості лейкоцитів та активації ОФР крові, показники якої в міру віддалення від ревакцинації знижувалися, стимулював поступове зростання абсолютної і відносної кількості Т-лімфоцитів, а збільшення кількості В-лімфоцитів була більше виражене після повторного щеплення. Сальмонельозний полівалентний антиген викликає сенсибілізацію лімфоцитів крові телят, що проявляється зниженням індексу міграції лейкоцитів, який був найменшим (0,3-0,27) після повторного щеплення у телят 15-25-добового віку. Найвищий вміст у сироватці крові Ig G (32,4±1,0 мг/мл) та Ig M (2,6±0,12 мг/мл) під впливом сальмонельозного антигену виявлений у телят, імунізованих у 25-28-денному віці на 14-й день після повторного щеплення, а через 30 днів спостерігається вірогідне зменшення кількості Ig у всіх групах.
Вывод
1. Захворювання телят на сальмонельоз у господарствах України протягом 1995-1998 рр. реєструвалися у 66-34 неблагополучних пунктах (у середньому 48), летальність була в межах від 18,6 до 39,6 % (23,5 %). Максимальна захворюваність телят спостерігалась у другому кварталі (34,9 %).
2. Найбільш поширеними збудниками сальмонельозної інфекції у телят є S.dublin (58,3 %), S.enteritidis (20,8 %) i S.typhimurium (18,5 %), зрідка виділялися S.heidelberg, S.virchow, S.furis, S.senegal. Останні три серовари виділені в Україні вперше.
3. Основним джерелом збудника сальмонельозної інфекції телят є тварини-сальмонелоносії, у сироватці крові яких виявлялися специфічні антитіла у низьких титрах - до антигену S.dublin у 43,1 % проб, S.typhimurium - у 59,4 % з 1734 досліджених; а при бактеріологічних дослідженнях з проб фекалій 26,9 % корів, 22,2 % телиць і 18,4 % телят та з 5,8 % проб молока виділяли S.dublin, рідше - S.enteritidis. Факторами передачі збудників сальмонельозної інфекції є контаміновані сальмонелами корми тваринного і рослинного походження.
4. РНГА із запропонованим еритроцитарним сальмонельозним антигеном є високоспецифічною і більш чутливою, порівняно з РА, для виявлення тварин-сальмонелоносіїв та визначення титрів антитіл у сироватці крові щеплених тварин.
5. Інактивований полівалентний сальмонельозний антиген із штамів S.dublin (№ 11), S.enteritidis (№ 14) і S.typhimurium (№ 17) при парентеральному введенні телятам сприяє зростанню кількості лейкоцитів та активації ОФР крові, показники якої в міру віддалення від ревакцинації знижувалися, стимулював поступове зростання абсолютної і відносної кількості Т-лімфоцитів, а збільшення кількості В-лімфоцитів була більше виражене після повторного щеплення.
6. Сальмонельозний полівалентний антиген викликає сенсибілізацію лімфоцитів крові телят, що проявляється зниженням індексу міграції лейкоцитів, який був найменшим (0,3-0,27) після повторного щеплення у телят 15-25-добового віку.
7. Найвищий вміст у сироватці крові Ig G (32,4±1,0 мг/мл) та Ig M (2,6±0,12 мг/мл) під впливом сальмонельозного антигену виявлений у телят, імунізованих у 25-28-денному віці на 14-й день після повторного щеплення, а через 30 днів спостерігається вірогідне зменшення кількості Ig у всіх групах.
8. Титри протисальмонельозних антитіл у сироватці крові телят, щеплених у 5-7-денному віці, були низькими (1:10-1:20), у 25-28-денному - найвищими (1:160-1:320).
9. Сироватка крові телят, імунізованих антигеном у 5-7-денному віці, не мала превентивних властивостей, а щеплених у 25-28-денному віці захищала 33,3 % мишей від зараження летальними дозами S.dublin і 18,5 % - S.typhimurium.
10. Результати дослідження імунореактивності телят дають змогу твердити, що найбільш ефективним є щеплення їх у 15-25-денному віці полівалентним сальмонельозним антигеном із місцевих штамів.
Пропозиції виробництву
1. Для виявлення тварин-сальмонелоносіїв слід проводити дослідження сироваток крові в РНГА із запропонованим еритроцитарним сальмонельозним антигеном (п. 4.1 методичних рекомендацій “Диспансеризація великої рогатої худоби”. -К., 1997, затверджених НТР Головного управління ветеринарної медицини з держветінспекцією 19.12.1996 р., протокол № 4а).
2. Для профілактики сальмонельозу телят необхідно щеплювати сальмонельозним антигеном із місцевих штамів з 15-25-денного віку (методичні рекомендації “Застосування полівалентного сальмонельозного антигену”, що затверджені вченою радою факультету ветеринарної медицини Білоцерківського ДАУ 23.03.2000 р. (протокол № 8).
Список литературы
1. Дика О., Івченко В. Сальмонельоз телят //Вет. медицина України. -1996.- № 4.- С. 14-15.
Автор узагальнила дані ветеринарних лабораторій і зробила обгрунтовані висновки.
2. Дика О.В., Івченко В.М. Застосування реакції непрямої гемаглютинації для виявлення сальмонелоносіїв у великої рогатої худоби // Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту.- Вип. 1.- Біла Церква, 1996.- С. 23-26.
Автор приготувала і апробувала еритроцитарний сальмонельозний антиген, провела порівняльне дослідження РНГА і РА, аналіз і статистичну обробку результатів.
3. Дика О.В. Вивчення імунних властивостей сальмонельозних антигенів на білих мишах //Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-т.- Вип. 3, ч. 1.- Біла Церква, 1997.- С. 47-50.
4. Івченко В.М., Дика О.В., Шарандак В.В. Імунологічна реактивність телят під впливом інактивованої полівалентної сальмонельозної вакцини // Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту. - Вип. 7, ч.1. - Біла Церква, 1998. - С. 25-29.
Формувала групи телят, проводила клінічні та лабораторні дослідження, провела статистичну обробку і обгрунтувала висновки.
5. Дика О.В. Показники імунологічного статусу телят під впливом сальмонельозної вакцини // Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту. - Вип. 8, ч. 1. - Біла Церква, 1999. - С. 69-74.
6. Дика О.В., Івченко В.М. Епізоотична ситуація щодо сальмонельозу телят в Україні // Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту.- Вип. 9.- Біла Церква, 1999.- С. 68-74.
Дисертантка провела аналіз епізоотичної ситуації і зробила обгрунтовані висновки.
7. Дика О.В. Показники неспецифічної резистентності телят після введення полівалентної сальмонельозної вакцини // Вет. медицина: Міжвід. темат. наук. зб. - Вип. 76. - Харків, 1999. - С. 28-31.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата ветеринарних наук за спеціальністю 16.00.03 - ветеринарна мікробіологія та вірусологія. -Національний аграрний університет, Київ, 2000.
Дисертація присвячена вивченню імунореактивності телят різного віку, щеплених сальмонельозним антигеном. Вивчений сероваріантний склад збудників сальмонельозу у телят: провідними є S.dublin (58,3%) S.enteritidis (20,8%) і S.typhimurium (18,5 %). Для виявлення тварин-сальмонелоносіїв ефективною є РНГА із запропонованим еритроцитарним сальмонельозним антигеном. Результати дослідження імунореактивності телят за кількістю лейкоцитів, Т- і В-лімфоцитів, показниками ОФР, вмістом Ig, титром специфічних антитіл дають змогу стверджувати, що найбільш ефективним є щеплення їх у 15-25-денному віці полівалентним сальмонельозним антигеном із місцевих штамів.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата ветеринарных наук по специальности 16.00.03 - ветеринарная микробиология и вирусология. - Национальный аграрный университет, Киев, 2000.
Диссертация посвящена усовершенствованию мер борьбы с сальмонеллезом телят, который в течение 1995-1998 гг. регистрировался в 66 - 34 неблагополучных пунктах. Летальность составила в среднем 23,5 %. Основными возбудителями сальмонеллезной инфекции у телят являются S.dublin (58,3 %), S.enteritidis (20,8 %), S.typhimurium (18,5 %). Иногда выделялись другие серовары.
Основным источником возбудителя сальмонеллезной инфекции телят являются животные-сальмонеллоносители, в сыворотке крови которых выявляли специфические антитела в низких титрах к антигену S.dublin в 43,1 % проб, S.typhimurium - в 59,4 % из 1734 исследованных, а при бактериологическом исследовании фекалий и реже молока выделяли чаще S.dublin. Факторами передачи возбудителя сальмонеллезной инфекции являются контаминированные сальмонеллами корма.
С целью диагностики болезни предложен новый эритроцитарный сальмонеллезный антиген для РНГА, которая оказалась значительно более информативной по сравнению с РА для выявления животных-сальмонеллоносителей.
На основе изучения токсигенных и иммуногенных свойств 27 штаммов возбудителя предложен инактивированный поливалентный сальмонеллезный антиген, в состав которого включены S.dublin, S.enteritidis и S.typhimurium, эффективность которого испытана на трех группах телят разного возраста: 1-я - телята 5-7-дневные; 2-я - 15-18; 3-я - телята 25-28-дневного возраста.
После парентерального введения сальмонеллезного антигена у телят увеличивается количество лейкоцитов, активируется ОФР, показатели которой по мере удаления от ревакцинации снижались. Антиген стимулирует лимфоцитоз. Постепенное увеличение количества Т-лимфоцитов наблюдается через 14 дней после первого и второго введения антигена, а увеличение количества В-лимфоцитов более выражено после повторной иммунизации.
Функциональные возможности сенсибилизированных под влиянием антигена лимфоцитов оценивали также по реакции торможения миграции лейкоцитов. Использование антигена угнетает миграцию лейкоцитов через 14 дней после иммунизации, а повторное введение его усиливает освобождение лимфокинов, вследствие чего индекс уменьшался до 0,58 в первой группе, 0,3 - во второй и 0,27 - в третьей (в контроле 1,95-2,9). У привитых телят развивается реакция гиперчувствительности замедленного типа.
Содержание Ig G через 14 дней после вакцинации увеличивалось у телят 1-й группы на 21,8 %, второй - на 61 %, третьей - почти вдвое. Через 14 дней после повторного введения антигена наиболее интенсивное увеличение Ig G отмечалось у телят третьей возрастной группы. Через 30 дней во всех опытных группах наблюдалось уменьшение количества Ig G.
Динамика Ig M отличалась. Через 14 дней после введения антигена количество Ig M увеличивалось во всех группах, а после повторного - у телят первой и второй уменьшалось, а в третьей - оставалось на прежнем уровне.
Противосальмонеллезные антитела у телят первой группы после прививки были выявлены в довольно низких титрах 1:10-1:20. Во второй и особенно в третьей группах титр антител был в пределах 1:160-1:320. Результаты серологических исследований подтверждаются изучением превентивных свойств сыворотки крови телят, привитых сальмонеллезным антигеном. Сыворотка крови телят первой группы не защищала мышей от заражения смертельной дозой вирулентных культур S.dublin или S.typhimurium, а сыворотка крови телят второй группы в дозе 1 мл защищала 11,1 % мышей от заражения S.dublin и 18,5 % мышей - S.typhimurium; третьей группы - соответственно, 33 и 37 % мышей.
Таким образом, результаты исследований иммунной реактивности телят дают возможность сделать заключение, что наиболее эффективной является иммунизация телят в 15-25-дневном возрасте поливалентным сальмонеллезным антигеном из местных штаммов.
Dika O.V. Immunoreactivity the calves of different ages vaccinated with Salmonella antigen. - Manuscript.
The thesis for a candidates degree of veterinary sciences, specialty 16.00.03 - veterinary microbiology and virusology. -National agrarian university, Kijv, 2000.
The dissertation is devoted to the studying of immunoreactivity in calves of different age vaccinated with Salmonella antigen. There was studied the serovare content of casuative Salmonella agent in calves. The main agents are Salm.dublin (58,3%), Salm.enteritidis (20,8%) and Salm.typhimurium (18,5%). To determine the carrier animals there was proposed to use RHAN with erythrocyte Salmonella antigen. There were studied the following indices of immunoreactivity: quantity of leucocytes, T-and B-cells, OFR indices, Ig content. The results of investigations allow us to prove that the most effective time for vaccination is 15-25 day of age with polyvalent Salmonella antigen made from local strains.
