Вивчення поліморфізму вірулентності популяцій P. recondita f. sp. tritici на районованих і перспективних в Україні сортах озимої пшениці і тенденції у її зміні, зокрема, зниження загального рівня вірулентності патогену. Основи селекційного процесу.
В звязку із цим, все більш актуальним є створення стійких до шкідливих організмів сортів і гібридів, у т.ч. і сортів пшениці, стійких до збудника бурої листкової іржі, роль яких як фактора, що обмежує шкодочинність цієї хвороби, загальновизнана. Успіх у створенні стійких сортів визначається рівнем розробки науково-методичних основ селекції на імунітет в конкретному регіоні: наявність вичерпних відомостей щодо поліморфізму вірулентності популяцій патогену в зоні районування майбутніх сортів і тенденцій до її змін у просторі і часі, потенційних можливостей мінливості патогену, ефективності і селекційної цінності відомих генів стійкості відносно домінуючих і потенційно небезпечних рас і біотипів збудника хвороби, ступеня забезпеченості ефективними і різноманітними в генетичному відношенні донорами стійкості. Дослідження проводились за науковою тематикою лабораторії імунітету рослин Інституту захисту рослин УААН (1974-1986 рр.) “Вивчити особливості формування властивостей вірулентності популяцій збудників головніших хвороб пшениці і закономірності успадкування стійкості для обґрунтування програм селекції” (06.03) та за тематикою кафедри фітопатології Харківського державного аграрного університету ім. провести ідентифікацію генів стійкості до збудника бурої іржі в перспективних для селекційного використання сортозразках пшениці; розробити теоретичні і методичні основи створення банку генів стійкості пшениці до збудника бурої іржі, а також створити ізогенні лінії з ефективними генами стійкості.Незважаючи на досить широку географію досліджень в плані вивчення поліморфізму вірулентності P. recondita f. sp. tritici і тенденцій у її зміні та ефективності і цінності для селекції генетичних систем стійкості (Lr-генів), систематичні дослідження у цих напрямках в цілому в України відсутні, що свідчить про їх актуальність. Ефективність генів стійкості пшениці до бурої іржі (Lr-генів) вивчали в період з 1973-1985 рр. по відношенню до найбільш поширених на території України в популяціях патогену расам і біотипам. В 1973-1975 рр. патоген у наших дослідженнях був представлений расами 52, 149, 61 і 12 і біотипами 9, 20, 21,23, 27, 28, 34 і 37 раси 77, а канадська серія ізогенних ліній - генами Lr1, Lr2, Lr2a, Lr2b, Lr24, Lr3, Lr3a, Lr3b, Lr3x, Lr9, Lr10, Lr12, Lr13, Lr14, Lr14x, Lr16, Lr17, Lr18 i Lr19. Матеріалом для пошуків джерел стійкості відносно збудників бурої іржі на різних етапах органогенезу рослин - проростків в теплиці і дорослих рослин у полі на штучних інфекційних фонах, борошнистої роси і частково септоріозу в полі на природному інфекційному фоні були 637 сортозразків озимої і 266 сортозразків ярої пшениці різного еколого-географічного походження. Ідентифікацію генів стійкості та встановлення їх тотожності з відомими Lr-генами проводили шляхом схрещування донорів стійкості з ізогенними лініями з генами Lr9, Lr19, Lr23 і Lr24 з наступним гібридологічним аналізом.Тому активний імунітет рослин, інтерпретований Ван дер Планком як горизонтальна стійкість, потребує глибоких генетичних і фізіолого-біохімічних досліджень, розробки методів виявлення та ефективного використання в селекційному процесі, починаючи з ранніх його етапів. В популяції Puccinia recondita f. sp. tritici на території України, вірулентність якої до середини 90-х рр. характеризувалась досить високою стабільністю, починаючи з 1994 р. спостерігається різке зниження кількості ізолятів раси 77 у загальному процентному їх співвідношенні на всіх районованих і перспективних сортах і одночасне наростання кількості рас з низьким рівнем вірулентності (1, 6, 162, 179, 149, 192, 61, 144), що свідчить про загальну тенденцію до зниження рівня вірулентності патогену. Спостерігається також тенденція до зменшення присутності в популяціях патогену вірулентних до Lr26 біотипів 15 і 20 раси 77, які до середини 90-х рр. складали їх основу і збільшення кількості авірулентних до нього біотипів 8, 9 і 14, що свідчить про зниження вірулентності цієї раси. Незважаючи на наявність у домінуючих тривалий період у 80-ті роки біотипів раси 77 (9, 15, 20, 36) 7-8 генів вірулентності, генетичний потенціал їх вірулентності невисокий, оскільки в його спектр не входять ефективні на даний час гени Lr9, Lr19 i Lr23 і подолати їх ефективність шляхом рекомбінацій в результаті статевої гібридизації патоген, як і прогнозувалось нами, не зміг. На основі розроблених і вдосконалених нами теоретичних і методичних засад вперше сформульовані і оприлюднені у вигляді методичних рекомендацій науково-методичні основи створення банка генів стійкості пшениці до збудника бурої іржі, які включають: контроль за станом патогенних властивостей популяцій збудника хвороби і тенденціями їх зміни у просторі і часі, створення банку генів вірулентності патогену; вивчення ефективності відомих генів стійкості; пошук джерел стійкості з ефективними генами серед рослинних ресурсів різного еколого-географічного походження; створення імунологічно однорідних ліній джерел стійкості; аналіз генетичних основ стійкості джерел
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
