Поліпшення діагностики лейкемій з мінімальними ознаками диференціювання бластних клітин на основі комплексного вивчення морфологічних, цитохімічних і антигенних ознак злоякісно трансформованих кровотворних клітин. Характеристика групи хворих на ГЛЛ.
ФАБ-класифікація запропонована у 1976 р., вона дозволяє ідентифікувати 3 варіанти гострих лімфобластних лейкемій (ГЛЛ) і 8 - гострих лейкемій мієлоїдного походження (ГМЛ), а її доповнення методами імунофенотипування - виділити серед ГЛЛ 4 варіанти ГЛЛ Т-клітинного і 4 варіанти ГЛЛ В-клітинного походження в залежності від ступеня зрілості бластних клітин, а також, як самостійні імунологічні підтипи, - ГЛЛ з експресією мієлоїдних маркерів, біфенотипові гострі лейкемії, недиференційовані гострі лейкемії (Логінський В.Е. і співавт, 1996; Френкель М.А. і співавт., 1998; Bain B., 1990, 1998). Це стосується, в першу чергу, диференційної діагностики ГМЛ з пероксидазонегативними бластними клітинами і ГЛЛ; ГЛЛ з експресією мієлоїдних антигенів і ГМЛ; діагностики М0, М6 і М7 ГМЛ, тобто ГЛ, які традиційно відносять до категорії лейкемій з мінімальними ознаками диференціювання бластних клітин. Проведене вивчення фенотипових характеристик бластних клітин при ГЛ дозволило ідентифікувати нові імунологічні підтипи, а саме: ГЛЛ Т-клітинного походження з транслокацією t(2;11) і експресією мієлоїдних антигенів; М5 ГМЛ з мінімальними ознаками диференціювання бластних клітин; ГЛ з біпотентних попередників НК-клітин і мієлоїдних клітин; ГЛ з вірогідних попередників НК-клітин і Т-лімфоцитів; ГЛЛ В-клітинного походження з ізольованою експресією антигену CD10. У 8 з них (6 - пре-пре-В-ГЛЛ і 2 - ГЛЛ “загального типу”) це була ізольована експресія антигену CD15 (у двох з них знайдено також 2-3% МПО-позитивних бластних клітин), у 4 хворих (3 - пре-пре-В-ГЛЛ і 1 - ГЛЛ “загального типу”) - експресія CD13 (4) і CD33 (2). Ми проаналізували клінічні дані у 8 хворих з пре-пре-В-ГЛЛ і ГЛЛ “загального типу” з експресією антигену CD15 на бластних клітинах - 6 хлопчиків і 2 дівчат.Показано, що випадки гострої лейкемії з мінімальною (3-5%) кількістю пероксидазопозитивних бластних клітин можуть відноситись як до лейкемій мієлоїдного походження (М0 і М5а ГМЛ), так і до ГЛЛ В-клітинного походження. Ідентифіковано рідкісні варіанти ГЛЛ з фенотипом стовбурової гемопоетичної клітини, з асинхронною експресією В-асоційованих антигенів, проаналізований їх зв‘язок з процесами диференціювання клітин-попередників лімфопоезу в нормі. Охарактеризовано варіант гострої лейкемії, що виникає з клітин-попередників натуральних кілерів (НК) і мієлоїдних клітин.
Вывод
Діагностика гострих лейкемій з мінімальними ознаками диференціювання бластів (М0, М5а, М6 і М7 ГМЛ) можлива тільки на основі комплексного вивчення морфологічних, цитохімічних і антигенних ознак злоякісно трансформованих кровотворних клітин.
Показано, що випадки гострої лейкемії з мінімальною (3-5%) кількістю пероксидазопозитивних бластних клітин можуть відноситись як до лейкемій мієлоїдного походження (М0 і М5а ГМЛ), так і до ГЛЛ В-клітинного походження. Запропоновано критерії їх диференційного діагнозу, як додатковий критерій - визначення експресії антигену CD7.
Ідентифіковано рідкісні варіанти ГЛЛ з фенотипом стовбурової гемопоетичної клітини, з асинхронною експресією В-асоційованих антигенів, проаналізований їх зв‘язок з процесами диференціювання клітин-попередників лімфопоезу в нормі.
Охарактеризовано варіант гострої лейкемії, що виникає з клітин-попередників натуральних кілерів (НК) і мієлоїдних клітин.
Вперше описано випадок ГЛЛ Т-клітинного походження з транслокацією t(2;11) і атиповою експресією мієлоїдних антигенів.
Використання широкої панелі антитіл до антигенів диференціювання дозволило виявити гетерогенність Т1 варіанту ГЛЛ Т-клітинного походження. В цю групу захворювань, при яких бластні клітини характеризуються близькими цитохімічними ознаками і ідентичною експресією антигенів CD3, CD4, CD7, CD8, можуть входити як власне Т1-ГЛЛ, Т4-ГЛЛ, так і, можливо, ГЛ з загальних клітин-попередників Т-лімфоцитів і НК.
Поліпшення діагностики гострих лейкемій з мінімальними ознаками диференціювання бластів полягає в тому, що запропонований комплекс маркерів дозволяє розрізнити окремі варіанти у тих випадках гострих лейкемій, які раніше розглядались як однорідна група “недиференційованих лейкемій”, крім того, в процесі виконання досліджень ідентифіковано нові імунологічні підтипи захворювання. Отримані дані дозволяють визначити точне клітинне походження бластів та призначити хворому адекватну схему поліхіміотерапії, яка суттєво відрізняється при лімфобластних та мієлобластних гострих лейкеміях, а також при ГЛЛ В- та Т-клітинного походження.
Список литературы
1. Абраменко И.В., Глузман Д.Ф., Надгорная В.А., Скляренко Л.М., Белоус Н.И., Хруб К.Ю. Морфоцитохимические особенности острых лейкозов у детей, проживающих на загрязненных территориях Житомирской области // Онкология. - 1999. - № 1. - С. 29-35.
2. Абраменко И.В., Глузман Д.Ф., Надгорная В.А., Скляренко Л.М., Белоус Н.И., Хруб К.Ю. Современные принципы диагностики острых лейкозов миелоидного происхождения // Онкология. - 1999. - № 2. - С. 112-121.
