Імунний і метаболічний гомеостаз, його порушення і методи корекції при хронічному простатиті - Автореферат

Простатит є третім за значущістю захворюванням передміхурової залози після раку та доброякісної гіперплазії та складає більше ніж 20 % чоловічої урологічної патології (за іншими даними - 40-54 % та 33-70 %) (Маслов Е.А., 2002). Для простатиту є характерним тривалий перебіг з частим рецидивуванням, що диктує необхідність пошуку нового підходу до лікування, оскільки терапія хворих на простатит повинна бути комплексною, спрямованою на всі етіопатогенетичні фактори захворювання (Агаджанян В.В. та співавт., 1998; Бардов П.В. та співавт., 2002). Не дивлячись на існуючі методи та схеми лікування простатиту, у 90 % хворих діагностують хронічну форму, і тільки у 5-7 % - гостру, яка добре піддається лікуванню та, відповідно, має менше ускладнень (Бардов П.В., 2000). Мета і задачі дослідження: Розробити патогенетично обґрунтований спосіб лікування хворих на хронічний простатит (ХП) з використанням циклоферону та амізону на підставі вивчення показників імунного та метаболічного гомеостазу. Для досягнення мети були поставлені наступні задачі: У хворих на ХП: простатит імунний гомеостаз циклоферонВ стадію загострення захворювання відносна кількість тотальних Т-клітин була практично однаковою в хворих та практично здорових осіб, однак абсолютний вміст Т-лімфоцитів був в 2,3 разу нижчим (р<0,001), що відповідало імунодефіцитному стану середнього ступеня тяжкості. Відносний вміст Т-хелперів/індукторів в стадії загострення виявився в 1,6 разу нижчим, ніж в практично здорових осіб, а абсолютний вміст - в 3,4 разу (р<0,001 в обох випадках). Спонтанна продукція ІЛ-1? в стадії загострення ХП була вірогідно зниженою в 1,6 разу проти показника практично здорових осіб, ІЛ-6 - в 1,7 разу, ФНП-? - в 1,6 разу. Рівень загальних ЦІК перевищував показник практично здорових осіб в 1,4 разу, рівень середньомолекулярних ЦІК - в 2,4 разу, дрібномолекулярних - в 2,0 рази. У хворих на ХП в стадії загострення відзначали збільшення вмісту в сироватці крові ПЦН в 2,0 рази порівняно з показником практично здорових осіб, та вмісту ТХВ2 - в 3,6 разу.В хворих на ХП має місце імунодефіцитний стан, який характеризується порушеннями показників клітинної та гуморальної ланок імунітету. Порушення клітинної ланки мають прояв у розвитку Т-лімфопенії, формуванні відносного пригнічувального варіанта імунодефіцитного стану, у зниженні кількості та кілерної активності природних кілерів, у пригніченні фагоцитарної та секреторної активності моноцитів. Порушення гуморальної ланки імунітету мають прояв у зменшенні кількості В-лімфоцитів, у гіпоімуноглобулінемії, підвищенні в сироватці крові вмісту ЦІК з переважанням в їх фракційному складі найбільш патогенних середньо-та дрібномолекулярних комплексів. При проведенні базисної терапії хворих на ХП імунодефіцитний стан в стадії ремісії зберігається. У стадії загострення ХП відбувається активація процесів ПОЛ, яка має прояв у накопиченні в сироватці крові проміжних (ДК) та кінцевого (МДА) продуктів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У дисертації подані результати вивчення показників імунного та метаболічного гомеостазу хворих на ХП в стадії загострення та в стадії ремісії, та запропонований патогенетично обґрунтований спосіб лікування з використанням препаратів циклоферону та амізону.

В хворих на ХП має місце імунодефіцитний стан, який характеризується порушеннями показників клітинної та гуморальної ланок імунітету. Порушення клітинної ланки мають прояв у розвитку Т-лімфопенії, формуванні відносного пригнічувального варіанта імунодефіцитного стану, у зниженні кількості та кілерної активності природних кілерів, у пригніченні фагоцитарної та секреторної активності моноцитів. Зміни секреторної функції моноцитів мають прояв у зменшенні спонтанної продукції ІЛ-1?, ІЛ-6 та ФНП-?. Порушення гуморальної ланки імунітету мають прояв у зменшенні кількості В-лімфоцитів, у гіпоімуноглобулінемії, підвищенні в сироватці крові вмісту ЦІК з переважанням в їх фракційному складі найбільш патогенних середньо- та дрібномолекулярних комплексів. При проведенні базисної терапії хворих на ХП імунодефіцитний стан в стадії ремісії зберігається.

У стадії загострення ХП відбувається активація процесів ПОЛ, яка має прояв у накопиченні в сироватці крові проміжних (ДК) та кінцевого (МДА) продуктів. Інтенсифікація процесів ПОЛ супроводжується зменшенням активності ферментів системи АОЗ - КТ та СОД в еритроцитах та збільшенням активності цих ферментів в сироватці крові хворих на ХП. Проведення тільки базисної терапії до повного усунення порушень не призводить.

При ХП в стадії загострення має місце підвищення вмісту в сироватці крові хворих ейкозаноїдів: ПЦЕ, ТХВ2, ПГЕ2, ПГF2?, ЛТВ2. В системі ПЦН/ТХВ2 спостерігають переважання ТХВ2, в системі ПГЕ2/ПГF2? - ПГЕ2. Після проведення базисної терапії вказані метаболічні зсуви зменшуються, але повністю не зникають.

Додаткове використання амізону та циклоферону в комплексній терапії хворих на ХП порівняно з базисною терапією призводить до суттєвого прискорення зникнення клінічних проявів захворювання, таких, як больовий синдром, підвищена лейкоцитарна реакція секрету передміхурової залози, інтоксикація та вегетативні розлади (порушення сну, підвищена нервозність), а також до зменшення частоти розвитку ускладнень та загострень. Найбільш ефективно клінічні прояви ХП усувались при додатковому використанні в базисній терапії амізону, тоді як включення до комплексу лікувальних заходів циклоферону характеризувалось найменшою частотою розвитку ускладнень та загострень хвороби протягом 12 місяців після закінчення лікування.

Включення амізону та циклоферону до комплексної терапії хворих на ХП супроводжувалось суттєвим зменшенням проявів імунодефіцитного стану та метаболічних порушень порівняно з базисною терапією. Вплив амізону та циклоферону на імунний статус та метаболічні процеси мав прояв у збільшенні кількості Т-лімфоцитів, їх хелперної субпопуляцій, значення імунорегуляторного індексу, кількостей В-клітин та природних кілерів, функціональної активності імунокомпетентних клітин, в пригніченні процесів імунного комплексоутворення, ПОЛ та активності ейкозаноїдів, у відновленні внутрішньоклітинної системи АОЗ. Найбільш позитивно на імунну систему хворих впливав циклоферон, а на метаболічні показники - амізон.

1. Пепенин В.Р., Спиридоненко В.В., Тхоренко В.С., Пепенин С.В., Гонцов Ю.В., Блыщик П.Е., Бирюков А.А., Коробков А.А. Влияние препарата «Простамол уно» на качество жизни у больным хроническим простатитом // Ліки України. - 2002. - № 3. - С. 42-43. (Здобувачем були клінічно обстежені хворі на хронічний простатит).

2. Гонцов Ю.В. Влияние циклоферона и амизона на метаболические показатели больных хроническим простатитом // Український журнал клінічної та лабораторної медицини. - 2008. - № 1. - С. 59-61.

3. Казімірко Н.К., Гонцов Ю.В. Стан імунних показників в хворих на хронічний простатит // Український журнал клінічної та лабораторної медицини. - 2008. - № 2. - С. 22-25. (Здобувачем були клінічно обстежені хворі на хронічний простатит, обговорені отримані результати, написаний текст статті)

4. Казімірко Н.К., Гонцов Ю.В., Гайдаш І.С., Флегонтова В.В. Імунні порушення в хворих на хронічний простатит // Світ медицини та біології. - 2008. - № 3. - С. 27-29. (Здобувач приймав участь у вивченні імунного статусу хворих, написав текст статті).

5. Гонцов Ю.В. Эффективность циклоферона и амизона при хроническом простатите // Український журнал екстремальної медицини імені Г.О. Можаєва. - 2008. - № 2. - С. 25-35.

6. Комаревцев В.Н., Гонцов Ю.В., Перфильева М.Ю., Шабельник О.И. Метаболические нарушения при хроническом простатите // Український журнал клінічної та лабораторної медицини. - 2008. - № 3. - С. 25-28. (Здобувач приймав участь у вивченні метаболічного статусу хворих, написав текст статті).

7. Гонцов Ю.В., Казимирко Н.К. Иммунные и метаболические нарушения у больных хроническим простатитом // Материалы XIV Межгородской конференции молодых ученых «Актуальные проблемы патофизиологии». - С.-Петербург, 2008. - С. 26-27.

8. Гонцов Ю.В., Казімірко Н.К. Імунні та метаболічні порушення в хворих на хронічний простатит // Тези доповідей наукової конференції кафедри загальної та клінічної патофізіології ім. В.В. Підвисоцького Одеського державного медичного університету «Сьомі читання імені В.В. Підвисоцького», 22-23 травня 2008 р. - Одеса, 2008. - С. 67-68.