Обґрунтування уявлення про нації, етнос та стать як можливих "функторів метанаративів". Способи подолання жорсткої типізації та ієрархізації сфери культурного розмаїття без розпорошування їх в постмодерністській невизначеності методологічних позицій.
Основний зміст дисертації. У першому розділі - «Мультикультуралізм як соціокультурна модель модернізації постмодерну» - основним обєктом уваги є ідеологія мультикультуралізму, що інтерпретується як модернізація постмодерну (поняття «модернізація» взято тут у специфічному смислі як намагання стимулювати виникнення та збереження культурних форм, притаманних періоду модерну, отже повернення «знову», зворотний рух від постмодерну у модерн). У підрозділі 1.1. «Ідеологія мультикультуралізму на тлі розгорнення новітньої Західної філософії» - показано звязок між ідеями мультикультуралізму та загальним розвитком західної філософії в ХХ ст., із притаманної їй критикою картезіанського субєкту, яка поступово трансформувалася в акцентування детермінованості субєкта, обмеженості його структурами, рамками культурного простору, що в свою чергу спричинило появу культурного релятивізму та дескриптивізму. У підрозділі обґрунтована теза про те, що поява мультикультуралістської ідеології повязана із розвитком філософії та змінами в суспільстві, які відбуваються на тлі появи ознак симулятивності, розпаду й втрати своєї сили метанаративів із їх функторами, нових можливостей та ролі мовних ігор, можливостей, що зявилися із поширенням телематики. Необхідність цього повязана із надто широкою сферою використання поняття мультикультуралізм (аж до його невизначеності), та із необхідністю розрізняти мультикультуралізм як модернізацію постмодерну та мультикультирацію як «гетерогенну множинність» (В.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
