Фауністичне та біотаксономічне дослідження морфологічних особливостей родини Ulidiidae Палеарктики. Класифікація стрічкокрилок. Таксономічна ревізія найважливіших родів і груп видів улідіїд Палеарктики. Визначення підродин різних родів і видів мух.
Вивчені матеріали. В основу роботи покладено матеріали, зібрані в 1980-1999 рр. в різних регіонах України, Молдови, Росії і Середньої Азії. Були опрацьовані фондові матеріали з території колишнього Радянського Союзу, що зберігаються в Зоологічному інституті РАН, Зоомузеї Московського університету та Інституті зоології НАН України. Були вивчені порівняльні і типові матеріали з 15 закордонних установ, а саме музеїв Австрії, Данії, Німеччини, Чехії, Словаччини, США та Швейцарії тощо. Під час роботи опрацьовано понад 3000 екземплярів стрічкокрилок. Препарування матеріалу. Коротко викладено методики приготування та зберігання мікропрепаратів імаго стрічкокрилок. Найважливіші виміри. Наведено використані в цьому дослідженні виміри, які мають вирішальне значення в діагностиці окремих родів і видів родини Ulidiidae.В цьому розділі розглянуто географічне поширення стрічкокрилок в обсязі світової фауни, стисло подано аналіз поширення над видових таксонів родини і більш детально - особливостей поширення видів, що зустрічаються в межах Палеарктики. Зясовано, що Pterocallini поширені лише в Неотропічному регіоні, який водночас є центром видового різноманіття Lipsanini, що широко представлені також в Неарктиці. Cephaliini (крім голарктичної Cephalia) зустрічаються переважно в Неарктиці.Найбільш важливими для реконструкції філогенезу звичайно є палеонтологічні свідоцтва. Проте за умов неповноти палеонтологічного літопису головним методом відтворення шляхів розвитку родини стає реконструкція переважно за морфологічними даними, з включенням деяких відомостей з біогеографії, екології та палеонтології. Різні форми сапрофагії широко представлені не тільки серед мух-стрічкокрилок, але і Tephritoidea в цілому. Деревина, що розкладається, була, судячи з усього, вихідним середовищем, у якому розвивались личинки предків акаліптрат (Ковалев, 1977). Сапрофагію в тканинах деревних рослин (звичайно під корою) встановлено для личинок Seiopterini та Myennidini (Кривошеина, Ковалев, 1972, Кривошеина, Кривошеина, 1997), яких ми вважаємо найменш екологічно і морфологічно спеціалізованими, тоді як з мертвими і живими травянистими рослинами та пальмами повязані Ulidiini, Lipsanini і Otitini.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
