Розгляд імпресіонального переживання з точки зору його іманентних онтологічних характеристик. Комунікативні властивості враження-події, та редукуючі функції враження-епохи. Аналіз експресивних модифікацій імпресії з приводу їх смислової автентичності.
В онтологічному плані все складнішим стає розкриття світу як присутнього, наявного, оскільки сьогодні відносини світу та людини переважно опосередкуються значним шаром “медіаторних” інстанцій - технічних засобів і методів освоєння, інформаційних структур, систем знаків і кодів тощо. Проблематичною стає й сама людська присутність, що розуміється як знаходження присутності світу, живе буття, сліди якого відбиваються у подіях культури. Наслідуючи загальну тенденцію, філософія, (яка є одночасно засобом адаптації людини у світі та фактором самосвідомості культури) все більш “виходе на поверхню”, стаючи рефлексією фактичності або рефлексією з приводу фактичності. Враження (імпресію) можна визначити як інтервал життя свідомості (або - переживання), який характеризується мимовільністю, спонтанністю та спроможністю наділяти людину екзістенціально цінним знанням про неї, про світ, про Іншого. Та хоча ні у Гуссерля, ні у його наступників імпресія не була спеціальним предметом досліджень, саме у працях феноменологів (Гуссерль, Райнах, Сартр (перший період творчості), Мерло-Понті, Мамардашвілі) значна увага приділяється питанням сприйняття, іманентного просторово-часового виміру переживання, презентативної функції бачення, проблемі інтерсубєктивності - сфери, що конституює індивідуальні та загальнокультурні смисли, феномену “життєвого світу” та іншим.У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету і завдання дослідження, окреслено ступінь розробки проблеми та її джерелознавчу базу, визначено теоретико-методологічні засади дисертаційної роботи, подано елементи наукової новизни та особистого внеску здобувача у розробку даної проблематики, висвітлено можливості теоретичного та практичного застосування результатів дослідження.Спираючись на цю думку французького мислителя та на гуссерліанський концепт “регіональних онтологій”, ми визначаємо враження як специфічний інтервал життя свідомості, що потребує застосування методу феноменологічної редукції. У випадку імпресії необхідно розрізняти враження як емпіричне втілення “чистої імпресії”(екзистенціальну та культурну подію) і саме імпресію як носія універсальних структур та властивостей даного феномену (“чисте”, редуковане враження). Завжди, коли субєкт має справу з психологічним фактом враження, він не може якимсь чином “зафіксувати” цей стан своєї душі: враження розчинюється у власній одиничності. Реальність (причетність до наявності) враження зумовлена такими засадами, як базування на чуттєвому імпульсі, аподиктична ясність предмету, що презентується, сходження усіх ліній екзистенціальної історії у пункті актуальної імпресіональної події, тотожність Я імпресіонального та Я безпосереднього “тут і тепер” даного переживання. Враження діє як розрив у фактичному часі окремого буття, виключаючи імпресійно цінний момент з причинно-наслідкової безперервності: враження, зрозуміле як “метафізичний акт” (М.К.
План
Основний зміст дисертації
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
