Дослідження генезису і розвитку літературного імпресіонізму в українській прозі на рубежі століть. Аналіз особливостей взаємодії українського літературного імпресіонізму із неоромантизмом, символізмом, експресіонізмом та його впливу на прозаїків ХХ ст.
Імпресіонізм в українській прозі кінця ХІХ - початку ХХ ст. (проблеми естетики і поетики)
Кузнецов Юрій Борисович
Київ - 2004
ЗАГАЛЬНА ХАРАТКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Імпресіонізм - останній універсальний стиль в історії мистецтва. Він виник у живописі, але знайшов поширення і в літературі, літературній критиці (імпресіоністична критика), музиці, скульптурі та інших видах мистецтва. Розвиток імпресіонізму повязаний з кінцем ХІХ - першою чвертю ХХ ст., проте імпресіонізм як сукупність стильових прийомів, як певні жанрові ознаки продовжує існувати в ХХ і ХХІ ст. Стилістика імпресіонізму ефективно використовується і в порівняно нових видах мистецтва - кіно, телебаченні.
Імпресіонізм - це останній стильовий напрям, повязаний з реалізмом, і перший, повязаний з модернізмом. Перехідний, так би мовити, стиль, як і попередні, не втрачав гармонійного уявлення про людину, але зосереджувався вже на внутрішньому космосі її, на індивідуальності, неповторності, мінливості, душевній драмі кожного людського життя. Це було художнім відкриттям (утім, не тільки імпресіонізму), яке органічно ввійшло в структуру інших стильових напрямів ХХ-ХХІ ст. Тому нині актуальним є дослідження імпресіонізму, яке інтенсивно розвивається впродовж останніх десятиліть (J. Matz, 2001), поглиблюючи розуміння художнього мислення нашої доби.
Історично імпресіонізм розвинувся в літературі під впливом живопису. Це накладає відбиток на дешифрування його особливого естетичного коду. Імпресіонізм у літературі визначається через подібність його прийомів до прийомів живопису. У теорії живопису та маніфестах самих художників цього напряму такі прийоми описано розпливчасто: невідоме визначають через невідоме. Водночас література і живопис - два різні види мистецтва із суттєво відмінними інструментами (засобами) зображення і вираження. Тому нині постає питання визначення літературного імпресіонізму як самостійного естетичного явища, котре має свої особливості, повязані зі специфікою літератури як виду мистецтва.
Імпресіонізм виникав як відхід від академічної традиції в той самий час, коли у філософії відбувався перехід від класичної до некласичної форми філософування. Раціоналізм із його приматом первинної реальності відходить на другий план, і вся увага зосереджується на людині, її існуванні - екзистенційній проблематиці (А. Шопенгауер, А. Бергсон, Ф. Ніцше).
Імпресіонізм у літературі також був відходом від традиційних форм художнього мислення, і хоча зовні часом зберігав подібність до реалізму, по суті був явищем новим, зосередженим на внутрішньому світі людини. Як сказав І. Франко про українських письменників нової генерації, вони “засідають у душу і немов магічною лампою висвітлюють усе окруження”.
Звязок дисертації з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана в рамках планової теми Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України: Академічна “Історія української літератури” (термін виконання І квартал 2001 р. - IV квартал 2005 р.), номер державної реєстрації 0101U002081.
Мета і завдання дослідження. Різні аспекти українського літературного імпресіонізму привертали увагу вітчизняних і зарубіжних дослідників, але вони не зосереджувались на головному ? його літературних особливостях (відмінних від живопису), витоках, генезисі і найвищому розвитку. Саме ці питання покладено в основу нашого дисертаційного дослідження. Розвязання цих проблем потребувало виконання таких дослідницьких завдань: - визначення жанрово-стильових, національних джерел, витоків зародження і розвитку українського літературного імпресіонізму;
- зясування відмінностей між літературним імпресіонізмом і живописним;
- дослідження головних принципів поетики і естетики українського імпресіонізму;
- аналіз типів імпресіонізму в українській літературі кінця ХІХ - початку ХХ ст.;
- простежування звязків імпресіонізму з іншими стильовими течіями на зламі століть.
Обєкт дослідження становила українська література кінця ХІХ - початку ХХ ст. в контексті розвитку європейської та частково - світової літератури у звязку з процесами, що відбувалися на той час і в живописі. В орбіту розгляду залучено і відомих класиків української літератури, й авторів або письменників, вивчення творчості яких стало доступне лише останнім часом.
Предметом дослідження були стильові прийоми, тенденції, течії в розвитку імпресіоністичної поетики в українській і світовій літературах, а також у живописі, почасти - музиці.
Методи дослідження - загальнонаукові та специфічно літературознавчі. Серед загальнонаукових використовувалися насамперед історичний метод і системний підхід до вивчення предмета. До специфічних методів належать семіотичні, герменевтичні, психологічні і почасти - психоаналітичні підходи до розгляду, аналізу і пояснення явищ, що вивчалися. При цьому бралася до уваги насамперед літературознавча методологічна традиція, що склалася в Україн
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
