Імпресіоністична поетика лірики О.О. Фета - Автореферат

Митець зробив низку незвичайних і важливих відкриттів у сфері поетичної образності, мови й синтаксису, мелодики й метро-ритмічної організації поетичного тексту. Проблема, що повязана з яскраво вираженою своєрідністю поетичного стилю, а разом із тим і художнього методу поета, виникла одночасно з появою перших критичних статей про його лірику й залишається все ще актуальною, оскільки на сьогодні вже очевидно, що творчість митця принципово не вичерпується жодним із літературних напрямів ХІХ століття. Проте звязок цієї найважливішої властивості з імпресіоністичною поетикою й світовідчуттям автора фактично не враховувався, хоча, як відомо, прагнення до подолання «барєру слів», ідея синтезу мистецтв є програмними в літературному імпресіонізмі. Проблема фетівського імпресіонізму, не зважаючи на багаторічні дослідження й пошуки вчених, є на сьогодні все ще нерозвязаною й залишається, на жаль, загальним місцем у фетознавстві: фактично недослідженими є аспекти виникнення й еволюції імпресіоністичних тенденцій у творчості поета, оскільки за поодинокими винятками вивчення цього питання обмежилося констатацією цих явищ у ліриці автора, що позбавлені наукової аргументації. Таким чином, комплексне дослідження й докладне студіювання імпресіоністичної поетики на конкретному матеріалі фетівських віршів та аналіз їх головних ліричних мотивів дозволять розширити і прояснити літературознавчі уявлення про своєрідність художнього світу й творчого методу автора, а також точніше визначити його роль і місце в літературному процесі другої половини ХІХ століття.Проте навіть у цю сприятливу для поета добу його новаторство у сфері ритміки, строфіки й метрики, мови й синтаксису й найголовніше - інтуїтивно-імпресіоністичний характер лірики й тяжіння до музичних форм виразності - все це ускладнювало інтерпретацію його віршів навіть такими естетично чутливими критиками, як Ап. У радянському літературознавстві імпресіонізм майже не розглядався як провідний художній метод митця - згадка про нього протягом декількох десятиріч була загальним місцем у працях різних вчених. Музикальність як характерна властивість і домінуюча тенденція лірики митця незмінно виділялася й підкреслювалася дослідниками його творчості, розглядалася в різних аспектах, отримуючи найрізноманітніші інтерпретації. Макарова аналізувався формальний аспект мелодійної структури віршів поета, особливості мелодико-синтаксичних конструкцій і строфіки, досліджувалися закінчення, емфатичні інтонації й композиційні повтори, розвязувалися питання, повязані із звуковою організацією його лірики, розглядалися специфіка звукової семантики, фонетичний «акомпанемент» і фоніка віршів, композиційні властивості їх побудови. У першому підрозділі - «Становлення та розвиток імпресіоністичних тенденцій в ліриці поета» - доведено, що спорідненість фетівського стилю імпресіонізму була історично виправданою й цілком природною, оскільки імпресіонізм як особливий тип світовідчуття є органічною властивістю людини другої половини XIX століття.Аналіз ліричних текстів довів, що особливістю художнього світовідчуття поета є синкретизм сприйняття явищ зовнішнього й внутрішнього світів, що відобразилося в поетичній структурі його стереоскопічного образу, якому властиве взаємопроникнення живописної й музичної стихій, єдність зорового і слухового рівнів. Імпресіоністичне світовідчуття формує поетику дзеркальності й віддзеркалень, за допомогою якої лірик передає у пейзажних картинах мінливу красу світу, що відображається в природних дзеркалах. Дослідження характерних властивостей імпресіоністичної образотворчості його віршів довело, що ліричне відчуття природи, втілене за допомогою специфічних засобів поетичної мови, перекликається в митця з живописними картинами художників-імпресіоністів не тільки емоційним тоном, але й деякими важливими особливостями колористики і світлопоетики. Асоціативність і метафоричність його поезії еволюціонують убік символічної образності, що надає іншого звучання багатьом ліричним мотивам ранньої творчості О. Фета. За допомогою музичних образів і мотивів, що несуть у собі надзвичайно широку емоційну гаму і сприяють створенню глибинних асоціативних рядів, митцеві вдалося максимально точно, тонко і обємно передати головну властивість імпресіоністичної поетики - враження, при цьому істотно поглибивши і розширивши виразні можливості художнього слова.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У сучасному літературознавстві проблема художнього методу О. Фета в багатьох її аспектах вивчена недостатньою мірою, оскільки його лірика є унікальним феноменом синтезу різних літературних напрямів в їх перехідному стані. Наявність імпресіоністичних тенденцій у поезії митця давно не викликає сумнівів, проте розгорненого аргументованого наукового осмислення це питання ще не отримало. Нечисленні роботи, присвячені живописному й музичному елементам як найважливішим властивостям імпресіоністичної поетики О. Фета, лише накреслили шляхи вивчення порушеної проблеми, не вичерпуючи її.

Проведене дослідження виявило онтологічні основи появи у фетівській творчості імпресіоністичних тенденцій, які були історично виправданими й обумовленими насамперед специфікою світовідчуття поета, його філософськими й естетичними уявленнями. Аналіз ліричних текстів довів, що особливістю художнього світовідчуття поета є синкретизм сприйняття явищ зовнішнього й внутрішнього світів, що відобразилося в поетичній структурі його стереоскопічного образу, якому властиве взаємопроникнення живописної й музичної стихій, єдність зорового і слухового рівнів.

З антропоморфічним сприйняттям природи в поезії О. Фета повязані численні персоніфікації, становлення й подальший розвиток таких характерних властивостей його ліричної системи, як підвищена асоціативність і метафоричність. Імпресіоністичне світовідчуття формує поетику дзеркальності й віддзеркалень, за допомогою якої лірик передає у пейзажних картинах мінливу красу світу, що відображається в природних дзеркалах. Творча увага поета, головним чином, зосереджена на відтворенні особливостей освітлення, світло-тіньових ефектах і віддзеркаленнях, грі місячних відблисків на воді, що загалом характерно для фетівських «місячних» пейзажів. Різноманітну палітру атмосферних явищ поет відтворює в динаміці, передаючи колір за допомогою руху.

Дослідження характерних властивостей імпресіоністичної образотворчості його віршів довело, що ліричне відчуття природи, втілене за допомогою специфічних засобів поетичної мови, перекликається в митця з живописними картинами художників-імпресіоністів не тільки емоційним тоном, але й деякими важливими особливостями колористики і світлопоетики.

Пейзаж у низці поезій О. Фета відчутно співпадає із внутрішнім світом ліричного «я», унаслідок чого виникає певний емоційний резонанс, що формує настрій твору. Це обумовлює появу віршів, що близькі або передбачають імпресіоністичні «пейзажі душі».

У зрілій ліриці поета посилюється антропоморфічне сприйняття природи, завершується процес субєктивації зовнішнього світу. Асоціативність і метафоричність його поезії еволюціонують убік символічної образності, що надає іншого звучання багатьом ліричним мотивам ранньої творчості О. Фета. Його вірші збагачуються новими міфопоетичними сюжетами. Проте і на цьому етапі імпресіоністичні тенденції залишаються характерною рисою ліричного почерку автора.

Найважливішою домінантою імпресіоністичної поетики лірика є «музикальність» його віршів. За допомогою музичних образів і мотивів, що несуть у собі надзвичайно широку емоційну гаму і сприяють створенню глибинних асоціативних рядів, митцеві вдалося максимально точно, тонко і обємно передати головну властивість імпресіоністичної поетики - враження, при цьому істотно поглибивши і розширивши виразні можливості художнього слова. Всеохоплюючий музичний принцип зумовлює в його творчості характер метричної організації ліричного тексту, специфіку інтонаційної сфери й композиції, актуалізує музичні теми й образи, а також музичну природу асоціацій, що дозволило О. Фету значно розширити словесну семантику й образно-метафоричний обєм вірша. Складні емоційні комплекси, найтонші відтінки душевних коливань, невловимі настрої - все це знаходить своє художнє втілення в лаконічних і водночас багатозначних музичних мотивах поета.

Авторові властиве синкретичне сприйняття світу, напружене спостереження й вслуховування в музику буття. Це головні чинники розвитку образно-імпресіоністичної сфери його творчості, що формують й обумовлюють асоціативні й метафоричні значення або відтінки значень, які в деяких випадках досягають високого ступеня сугестії, а також надають певним ліричним мотивам поета достатньо своєрідного музично-імпресіоністичного й символічного забарвлення.

О. Фет відтворив у своїх віршах складний емоційний комплекс незбагненних прагнень, контрастних настроїв і суперечливих відчуттів, які на естетичному рівні твору транслюють певну музичну художню інформацію. Утілення таких дивних, незрозумілих станів, що поєднують у собі широкий спектр психологічних нюансів, можна назвати аналогічним музичному, оскільки саме музичний настрій у найкоротший час може перетворитися на емоцію з абсолютно протилежним характером. У момент емоційного переживання музики цілком природною є символізація музичних вражень. Перебування в музичному бутті допомагає поетові розширити часовий простір, зосередитися на єдиному відчутті миті, що вічно триває.

Надзвичайно різноманітним є звуковий склад фетівських віршів. У ліриці поета звуковий простір представлено не тільки природною поліфонією: світова музика охоплює й вертикальну площину всесвіту. Характерною особливістю поезії О. Фета є широта діапазону динамічних інтонацій й відтінків звуку, що свідчить про особливу напруженість його поетичного слуху. Звукові асоціації викликають внутрішнє бачення. За допомогою градації і зміни звукових образів автор нерідко відтворює саму ліричну подію. Власне весь ліричний сюжет може бути побудований на зміні звукових вражень, посилених концентрованим звукописом. У віршах О. Фета можна відстежити наявність тих поетичних засобів, які виявляють певну спорідненість із характерними для музики композиційними властивостями, за допомогою яких у ліричному тексті реалізується близький до музичного спосіб передачі емоцій.

Імпресіоністичне світовідчуття стає головним чинником у прагненні поета у ліричній творчості подолати «барєр» слів, проникаючи у сферу суміжних мистецтв - музики й живопису. У цьому напрямі О. Фет зробив низку відкриттів, що хронологічно випередили імпресіоністичні прозріння П. Верлена, який вимагав від поезії «музики перш за все», Ш. Бодлера, який переніс принцип «кольоризму» в лірику, та інших адептів імпресіоністичного мистецтва. Поет не стільки продовжив романтичну традицію, скільки розвинув її до такої міри, що в ній простежується перехід від імпресіонізму до символічної образності, до есхатологічних і неоміфологічних відкриттів російського символізму.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Скорик О. М. Про музикальність лірики О. Фета / Скорик О. М. // «Мова і культура» [Науковий журнал]. - 2008. - Вип. 10. - Т. 1 (101). - С. 242-249.

2. Скорик О. М. Імпресіоністичне начало ранньої лірики О. Фета (40-50 років) / О. М. Скорик // Вісн. Харк. нац. ун-ту ім. В. Н. Каразіна. Сер. : Філологія. - 2008. - № 798, вип. 53. - С. 150-154.

3. Скорик О. М. Про деякі особливості мальовничості імпресіоністичної лірики О. Фета / О. М. Скорик // Наук. зап. Харк. нац. пед. ун-ту ім. Г. С. Сковороди. Сер. : Літературознавство. - 2008. - Вип. 3 (55). - Ч. 1. - С. 51-57.

4. Скорик О. М. Деякі теоретичні шляхи дослідження проблеми музикальності літературно-художніх текстів / О. М. Скорик // Вісн. Харк. нац. ун-ту ім. В. Н. Каразіна. Сер. : Філологія. - 2008. - № 836, вип. 54. - С. 284-286.

5. Скорик О. М. Принципи словесно-музикального інтонування в ліриці О. Фета / О. М. Скорик // Вісн. Харк. нац. ун-ту ім. В. Н. Каразіна. Сер. : Філологія. - 2009. - № 846, вип. 56. - С. 69-72.