Визначення стратегічних пріоритетів, інструментів та результатів реалізації державної політики імпортозаміщення у галузях економіки окремих груп країн. Можливість використання досвіду визначених груп країн на сучасному етапі розвитку економіки України.
Групування країн проведено на основі здатностей відновлювати внутрішньо-торговельний потенціал малорозвинутих галузей, підтримувати основні галузі економіки, стимулювати розвиток високотехнологічних галузей економіки. 1 стратегічні пріоритети державної політики імпортозаміщення, можемо бачити, що кожному властиві як позитивні, так і негативні результати, і тому варто стверджувати про постійну її трансформацію в міру розвитку економіки, зовнішньоторговельних відносин, інституційно-правової системи держави та світової торгівлі загалом. Так, держави, відновлюючи потенціал малорозвинутих галузей, продукція яких була неконкурентоспроможна, порівнюючи з імпортними аналогами на внутрішньому ринку, встановлювали високі імпортні мита та податки, обмежували ввіз імпортної продукції, посилювали вимоги щодо їх якості та відповідності Стратегічні пріоритети, інструменти та результати реалізації державної політики стандартам, обмежували окремі права імпортерів та ін. Так, налагодження виробництва саме такої продукції було головним завданням державної політики імпортозаміщення країн Південної та Західної Азії, економіка яких з середини XX ст. відновлювалась від воєнних конфліктів, зберігала аграрну орієнтованість і не володіла потужною як сировинною, так і технічно-технологічною ресурсною базою, на відміну від країн Центральної Азії та Латинської Америки. Відзначимо досвід Японії, яка державну політику імпортозаміщення реалізовувала на протекціоністських засадах, що передбачало (1) розроблення комплексних планів соціально-економічного розвитку країни, які аж ніяк не були розпорядчими, а більше слугували орієнтиром для приватного сектору, (2) створення Національного інституту прогнозних досліджень і урядового управління економічного планування, до складу яких, окрім державних службовців, входили керівники підприємств, представники наукових, профспілкових і громадських організації і це дозволяло їм вносити корективи у планування економіки держави, (3) формування високої соціально-економічної відповідальності держави, яка, з одного боку, передбачала конюнктурні зміни у внутрішньому ринку, а з іншого, - стимулювала інвесторів працювати в необхідних для неї сферах економіки [9; 10, с.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
