Імплементація права Європейського Союзу в національних правопорядках держав-членів - Автореферат

Активний розвиток інтеграційних процесів котрі відбуваються в рамках Європейського Союзу, призводить до подальшого зближення та тіснішої взаємодії національних правопорядків держав-членів, внаслідок чого розширюється коло правовідносин, правове регулювання яких здійснюється нормами права ЄС. Ключову роль у належному функціонуванні та реалізації даних норм (права ЄС) відіграє специфічна процедура їх імплементації в національних правопорядках держав-членів. При цьому необхідно відзначити, що правопорядок кожної з держав-членів ЄС є по своєму унікальним та неповторним, що у свою чергу, зумовлює індивідуальний підхід в процесі імплементації норм права ЄС. Це у свою чергу потребує вивчення та дослідження механізмів імплементації права ЄС в національних правопорядках держав-членів з метою розроблення рекомендацій та пропозицій стосовно оптимального впровадження права ЄС у правопорядок України у випадку набуття нашою державою членства в ЄС. У роботі знайшли своє застосування історико-правовий метод - при встановленні ґенези то особливостей розвитку прецедентного права ЄС, завдяки якому сформувався специфічний та унікальний механізм імплементації норм права ЄС в національних правопорядках держав-членів; структурно-функціональний метод та метод абстрагування - при виявленні специфіки та особливостей імплементації права ЄС в національних правопорядках держав-членів; формально-юридичний (формально-логічний) - при зясуванні юридичної природи права ЄС, завдяки чому вдалось виявити його специфіку та особливості.У розділі 1 «Теоретико-правові засади імплементації права Європейського Союзу в національних правопорядках держав-членів», що складається з трьох підрозділів, дисертантом досліджуються питання повязані із взаємодією права Європейського Союзу з міжнародним та національним правом держав-членів, аналізується механізм застосування принципу прямої дії в процесі імплементації права ЄС в національних правопорядках держав-членів та визначаються критерії, яким має відповідати норма права ЄС щоб безпосередньо діяти в національних правопорядках держав-членів, а також аналізується значення принципу верховенства права ЄС в процесі імплементації норм права ЄС у національні правопорядки держав-членів. Підрозділ 1.1 - «Взаємодія права Європейського Союзу з міжнародним та національним правом держав-членів» - присвячено дослідженню специфіки та особливостей взаємодії права ЄС з міжнародним та національним правом держав-членів. У підрозділі 1.2 - «Механізм застосування принципу прямої дії в процесі імплементації права ЄС в національних правопорядках держав-членів» - аналізується роль та значення принципу прямої дії в імплементації права ЄС в національних правопорядках держав-членів. У підрозділі 1.3 - «Механізм застосування принципу верховенства права в процесі імплементації права ЄС у національних правопорядках держав-членів» - розглянуто сутність, порядок становлення та значення принципу верховенства права ЄС в ефективній імплементації його норм у національних правопорядках держав-членів. У розділі 2 «Механізм імплементації правових актів Європейського Союзу в національних правопорядках держав-членів», що складається з трьох підрозділів досліджено поняття та сутність механізму імплементації права ЄС, встановлено етапи імплементації права ЄС в національні правопорядки держав-членів, виявлено особливості та специфіку в імплементації регламентів, директив та рішень Європейського Союзу у національних правопорядках держав-членів, обґрунтовано концепцію прямої дії директив ЄС у вертикальній площині, увагу зосереджено на встановленні концепції опосередкованої (непрямої дії) директив ЄС.У висновках наведено теоретичне узагальнення та пропонується нове вирішення наукового завдання повязаного з формуванням цілісних уявлень стосовно специфіки та особливостей імплементації норм права ЄС в національних правопорядках держав-членів. Основоположну роль у встановленні та розвитку ефективної імплементації норм права ЄС у національні правопорядки держав-членів відіграє правотворча та правотлумачна практика Суду ЄС. На підставі аналізу якої вдалось виокремити основні критерії, котрим мають відповідати норми права ЄС, щоб мати пряму дію в національних правопорядках держав-членів. Наступним критерієм прямої дії є безумовність норми права ЄС, суть котрого полягає в тому, що норми права ЄС необхідно дотримуватись у будь-яких випадках насамперед державами-членами ЄС. Право Європейського Союзу сформувало унікальний та специфічний механізм імплементації його норм в національних правопорядках держав-членів під яким розуміємо сукупність правових та інституційних засобів, котрі використовуються в рамках Європейського Союзу з метою реалізації норм права ЄС в національні правопорядки держав-членів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У висновках наведено теоретичне узагальнення та пропонується нове вирішення наукового завдання повязаного з формуванням цілісних уявлень стосовно специфіки та особливостей імплементації норм права ЄС в національних правопорядках держав-членів. Автором сформульовано й узагальнено найважливіші результати дисертаційного дослідження, серед яких: 1. Правопорядок ЄС це досить складне правове явище, котре постійно перебуває в процесі свого розвитку, що у свою чергу зумовлює постійні видозміни в ньому. Він базується на таких основних правових засадах, як пряма дія та верховенство правових актів ЄС, визнання юрисдикції Суду ЄС та обовязкове виконання його рішень усіма насамперед національними судами держав-членів. Саме завдяки даним компонентам правопорядок ЄС відзначається специфічністю та ефективністю, що однаковою мірою не притаманна жодній міжнародній організації. Під правопорядком ЄС розуміємо систему правовідносин, заснованих та встановлених в результаті реалізації та дії норм права ЄС. Він тісно взаємодіє з міжнародним правопорядком та національними правопорядками держав-членів та по суті впливає на їхній подальший розвиток, зокрема і через процедуру імплементації його норм

2. Основоположну роль у встановленні та розвитку ефективної імплементації норм права ЄС у національні правопорядки держав-членів відіграє правотворча та правотлумачна практика Суду ЄС. На підставі аналізу якої вдалось виокремити основні критерії, котрим мають відповідати норми права ЄС, щоб мати пряму дію в національних правопорядках держав-членів. Це насамперед чіткість та зрозумілість - зобовязання, яке несе норма права ЄС, має бути чітким та зрозумілим насамперед для держав-членів ЄС. Завдяки даній вимозі не допускається прямий вплив норм права ЄС, інтерпретація яких зумовлює певні труднощі. Наступним критерієм прямої дії є безумовність норми права ЄС, суть котрого полягає в тому, що норми права ЄС необхідно дотримуватись у будь-яких випадках насамперед державами-членами ЄС. Ще одним важливим критерієм є незалежність норми права ЄС від подальших дій держав-членів або Європейського Союзу. Коли норми права ЄС відповідають даним критеріям, вони безпосередньо діють в національних правопорядках держав-членів та водночас відпадає потреба у механізмі їх імплементації.

3. Принцип верховенства права ЄС є основоположною засадою функціонування правопорядку Європейського Союзу який гарантує універсальність застосування та ефективність права ЄС, насамперед у випадку виникнення колізій з національним правом держав-членів. Даний принцип застосовується, коли національний суд держави-члена ЄС зустрічається з національними нормами, котрі суперечать праву ЄС. У такому випадку він утримується від їх застосування, оскільки презюмується, що законодавець діяв з перевищенням своїх повноважень, приймаючи їх. Завдяки принципу верховенства права ЄС, норми права ЄС набагато ефективніше проникають в національні правопорядки держав-членів, ніж будь-яка інша аналогія серед існуючих систем дії міжнародних договорів. І хоча даний принцип не дістав свого нормативного закріплення, проте він відображений у Декларації № 17 Лісабонського договору. В якій зазначається, що відповідно до практики вирішення спорів судом ЄС, міжнародні договори та правові акти прийняті Союзом на основі даних договорів, мають пріоритет над правом держав-членів, відповідно до умов, які спричинили зазначену практику.

4. Право Європейського Союзу сформувало унікальний та специфічний механізм імплементації його норм в національних правопорядках держав-членів під яким розуміємо сукупність правових та інституційних засобів, котрі використовуються в рамках Європейського Союзу з метою реалізації норм права ЄС в національні правопорядки держав-членів. Саме завдяки даному механізму забезпечується ефективна реалізація норм права ЄС у національних правопорядках держав-членів. При цьому ефективність норм права ЄС залежатиме від того, наскільки всесторонньо держави-члени ЄС забезпечать їхню імплементацію та виконання на національному рівні.

5. Незважаючи на те, що регламенти наділені прямою дією та, як правило, їхня реалізація та виконання здійснюється без імплементаційних заходів з боку держав-членів, інколи існують випадки коли держави-члени ЄС приймають певні дії, спрямовані на встановлення певних умов щодо їхньої імплементації стосовно певної сфери правовідносин у якій ЄС не вистачає компетенції. В такому випадку регламенти ЄС, котрі можуть в даних сферах ефективно врегульовувати ті чи інші правовідносини, де факто підлягатимуть імплементації з боку держав-членів шляхом прийняття ними нормативно-правового акту, в який будуть включати норми регламенту. при цьому вони підлягатимуть однаковому застосуванню в усіх державах-членах ЄС, що у свою чергу виключає можливість їхньої підміни національними правовими актами. Отже, не у всіх випадках національні імплементаційні заходи, котрі вживаються з метою надання чинності регламентам, є недійсними. А саме регламент може сам по собі вимагати прямо або побічно, дозвіл для держав-членів вживати певних заходів щодо його імплементації.

6. Директива ЄС може мати пряму дію лише тоді, коли закінчився крайній строк, який передбачений щодо її виконання. Недотримання строку імплементації директив тягне за собою можливість їхньої прямої дії на території держав-членів. Іншими словами, якщо положення, що містилися в директиві, були чіткими, повними і беззастережними а держава-член не імплементувала їх у свій національний правопорядок, Суд ЄС з метою зміцнення ефективності права ЄС надаватиме приватній особі право посилатися безпосередньо на директиви в національному суді.

Що стосується можливості прямої дії директив у горизонтальній площині, то тут ключову роль відіграло рішення Суду СЄ по справі Marshall, в якому він чітко зазначив, що положення директиви не може бути спрямоване на фізичну особу та не може безпосередньо використовуватись проти фізичної особи. Тобто директива не може створювати обовязки для приватних осіб і на положення директив не можна посилатися у справах проти приватної особи в національних судах. Тим самим Судом ЄС виключилася можливість надання директивам прямої горизонтальної дії. Проте в цілому чітко простежується бажання Суду перетворити директиви на ефективну форму права ЄС та забезпечити їхнє належне застосування національними судами держав-членів ЄС. Основною метою надання прямої дії директивам є забезпечення ефективності імплементації права ЄС в національні правові системи держав-членів.

7. Суть концепції опосередкованої (“непрямої дії”) директив полягає в тому, що норми права ЄС, навіть якщо вони не мають прямої дії, мають враховуватися національними судами при тлумаченні національного законодавства. Однак цей обовязок стосується лише національних заходів щодо здійснення імплементації. Застосовуючи національне право, яке прийняте раніше або пізніше від директив, національний суд зобовязаний тлумачити його у якомога більшій відповідності до даних директив. При цьому більш пізні за часом національні акти, котрі суперечать за своїм змістом директивам, не будуть вважатися нечинними. Законодавець держав-членів у даних випадках зобовязаний у певні терміни привести свій національний правопорядок у відповідність до положень директив ЄС. Суд ЄС створив концепцію “непрямої дії” насамперед для підвищення ефективності права ЄС. Зобовязавши держави-члени тлумачити національне законодавство відповідно до норм права ЄС, Суду ЄС вдалося заповнити значну прогалину у ефективності права ЄС там, де йому бракувало прямої дії.

8. Під впливом дії норм права ЄС відбувається “вторгнення” в існуючий конституційний лад держав-членів ЄС, внаслідок чого приймаються зміни, доповнення до конституцій або приймаються спеціальні конституційні закони про верховенство права ЄС над національним правом держав-членів, які є юридичними актами імплементації. Ключову роль в запобіганні виникненню конституційно-правових колізій відіграв Суд ЄС котрий незважаючи на розбіжності котрі мали місце в трактуванні співвідношення права ЄС та конституційно-правових норм держав-членів домігся однакового визнання та застосування верховенства права ЄС. Встановлено, що в цілому не має суттєвих конституційних перешкод або застережень, котрі б унеможливлювали на основі національної конституційної юрисдикції дію права ЄС в національних правопорядках держав-членів. Норми права ЄС які в свою чергу забезпечують єдність, однорідність і ефективність функціонування правопорядку ЄС, знаходилися б в небезпеці, коли існувала б можливість їх перегляду на підставі окремих національних правових норм.

9. Між конституційними судами держав-членів та Судом ЄС існує тісна співпраця котра засновані на принципах взаємної поваги та гарантії національної самобутності. Конституційні суди вправі здійснювати де факто певний контроль над нормами права ЄС, оскільки в іншому випадку національним конституційним положенням загрожуватиме заміна нормами права ЄС. Однак при цьому вони зобовязані тлумачити національне крізь призму права ЄС, а у випадку виникнення колізій припиняти дію тих чи інших національних конституційних норм. При цьому конституційні суди відповідно до принципу верховенства права ЄС можуть покладати певну відповідальність на ті чи інші державні органи за неналежне застосування та використання права ЄС. Національні конституційні суди держав-членів ЄС ідуть на компроміси та подекуди обходять конфлікти між правом ЄС та національними конституціями, оскільки вони скоріше є символічними, аніж реальними.

10. Під конституційно-правовим механізмом взаємодії права ЄС та національного права держав-членів, слід розуміти сукупність правових засобів, за допомогою яких відбувається регулювання та узгодження конституційно-правових норм держав-членів з правом ЄС та здійснюється подолання юридичних колізій, що виникають внаслідок даної взаємодії. Саме завдяки даному механізму відбувається зближення правопорядків держав-членів з правопорядком Європейського Союзу, а також відбувається їхня збалансованість у межах єдиного правового простору, зокрема і шляхом внесення змін до конституцій держав-членів ЄС.

11. Зміст конституційного плюралізму, як концепції функціонування правопорядку ЄС, яка сформувалася з метою зясування питання прихованого протистояння між правом ЄС та національним (конституційним) правом держав-членів полягає в тому, що явище множинності конституційних джерел які створюють умови потенційних конституційних конфліктів між різними правопорядками необхідно вирішувати лише в умовах рівності. При цьому правопорядок ЄС розглядається крізь призму європейської інтеграції, яка вже існує як конституційна єдність і не потребує нової конституції, котра б дістала своє закріплення традиційним конституційним шляхом. Дана конституційна єдність ЄС ґрунтується на принципах, встановлених Судом ЄС для співвідношення права ЄС і національного права держав-членів (прямої дії та верховенства права ЄС). Відповідно до даної концепції національні конституційні суди держав-членів ЄС можуть надавати перевагу своїм конституційним положенням, лише у випадку якщо такі положення будуть чіткими та відображатимуть істотні конституційні зобовязання. Однак, в будь-якому випадку для того, щоб зберегти узгодженість права ЄС та національного права держав-членів необхідно внести зміни до національних конституцій або забезпечити вихід таких держав-членів з складу ЄС, якщо вони відмовляються здійснити дану процедуру.

1. Брацук І. Механізм імплементації норм права ЄС у національні правопорядки держав-членів / Іван Брацук // Юридична Україна. - 2009. -№ 5. - С. 126-131.

2. Брацук І. Конституційно-правовий механізм взаємодії права Європейського Союзу та національного права держав-членів / Іван Брацук // Підприємництво господарство і право. - 2009. - № 9. - С. 18-22.

3. Брацук І. Дія директив ЄС в національних правопорядках держав-членів / Іван Брацук // Юридична Україна. - 2009. - № 11-12. - С. 122-127.

4. Брацук І. Вплив Суду ЄС на формування та розвиток принципу прямої дії права Європейського Союзу / Іван Брацук // Юридична Україна. - 2010. - № 2. - С. 129-133.

5. Брацук І. Дія норм права ЄС в національних правопорядках держав-членів / І. З. Брацук // Правове життя : сучасний стан та перспективи розвитку : зб. тез наукових доповідей V Міжнародної науково-практичної конференції молодих учених (20-21 берез. 2009 року) / уклад. М. Л. Варченко, М. Л. Толстіхін, І. Ф. Урина. - Луцьк : РВВ “Вежа” Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2009. - C. 87-88.

6. Брацук І. З. Правова природа Європейського Союзу як вищої форми інтеграційного обєднання / Брацук Іван Зіновійович // Развитие государственности и права в Украине : реалии и перспективы : сб. научных трудов. Материалы Международной научно-практической конференции, (Сімферополь, 24 апреля 2009 г.). - Сімферополь : КРП Изд-во «Крымучпедгиз», 2009. - Ч. 1. - C. 82-84.

7. Брацук І. З. Імплементація права ЄС в національний правопорядок Нідерландів / Брацук Іван Зіновійович // Государство и право в условиях глобализации: реалии перспективы : сб. научных трудов. Материалы II Международной научно-практической конференции, (Сімферополь, 16-17 апреля 2010 г.). - Симферополь : КРП Изд-во «Крымучпедгиз», 2010. - С. 435-436.