Імперський напрям пострадянської російської історіографії Другої Світової війни - Автореферат

По-друге, в цей же період формується новий предмет в світовій історичній науці - глобальна історія (Global History, World History), як зазначає президент Міжнародного комітету історичних наук (МКІН) Ю.Кока. На перетині двох тенденцій у розвитку пострадянської російської історичної науки і виник новий напрям історіографії Другої світової війни. Правильнішим вважається назвати цей напрям імперським через те, що основним методологічним положенням цих дослідників є переконання, що субєктом історичного процесу індустріального суспільства виступають імперії, а рушійною силою історії індустріального суспільства є боротьба імперій за ресурси / енергію. Мета дослідження полягає в розгляді інтелектуальної історії імперського напряму пострадянської російської історіографії Другої світової війни. Наукова новизна роботи полягає в тому, що у дослідженні вперше: окреслено ступінь наукової розробки проблеми імперського напряму пострадянської російської історіографії Другої світової війни, розглянуто його місце і значення в пострадянській російській історичній науці; встановлено методологічні основи цього напряму; зясовано його основоположний методичний принцип, заснований на “імперській” моделі індустріального суспільства; визначенні такі методичні новації імперського напряму, як метод “альтернативної історії” і межі його застосування; посадово-функціональний метод, специфічні вимоги до принципу обєктивності.Перший розділ - “Виникнення й методологічні особливості імперського напряму пострадянської російської історіографії Другої світової війни” - складається з чотирьох підрозділів і розглядає постановку проблеми класифікації пострадянської російської історіографії світової історії, джерельну базу дослідження, методологічні основи і аксіологію імперського напряму, особливості методики історичних досліджень у межах цього напряму. При аналізі проблеми класифікації історичних досліджень глобальної історії у сучасній російській пострадянській історичній науці видається необхідним розглядати у взаємозвязку три аспекти: по-перше, фундаментальні історіософські погляди, що визначають розуміння сутності історії; по-друге, “методичне ядро”, тобто фундаментальну модель індустріального суспільства у взаємозвязку із сукупністю стійких і найчастіше застосовуваних при його вивченні методів; по-третє, аксіологічні пріоритети, що визначають інтерпретацію, або ж, “специфіку розуміння” фактографічного матеріалу. Ці джерела дозволяють встановити методологічні принципи імперського напряму; зясувати фундаментальну модель індустріального суспільства; визначити своєрідність методів і методичних принципів цього напряму; дослідити виникнення та розвиток основних гіпотез, які використовуються у його межах. Якщо ж історик привселюдно оголосить про свою приналежність до певної групи дослідників (підходу, напряму, течії), то, знаючи її методологічні принципи, методичні прийоми, аксіологічні пріоритети і, отже, знаючи типові помилки, що допускаються поданою групою при вивченні тієї або іншої проблеми, досить легко внести необхідні корективи до його матеріалу. У другому розділі - “Вивчення проблеми причин глобальних воєн в імперському напрямі”, який має три підрозділи, зясовується вивчення ґенези основних гіпотез імперського напряму “органічності глобальних воєн” в індустріальному суспільстві, “Рах America”, присвячених проблемі причин глобальних воєн, а також ключової дефініції цих гіпотез - “простір, вільний від індустріальних відносин”, також розглянуто кризовий стан вивчення проблеми причин радянсько-німецької війни в імперському напрямі.Застосовані для написання дослідження джерела дозволяють встановити методологічні принципи імперського напряму; зясувати фундаментальну модель індустріального суспільства; визначити своєрідність методів і методичних принципів цього напряму; дослідити виникнення та розвиток основних гіпотез, які використовуються у його межах. Основним методичним положенням цих істориків є переконання, що субєктом історичного процесу індустріальної доби виступають імперії (великі держави). Спільний для всіх вищевказаних дослідників погляд на імперії як “одиницю виміру” історичного буття й дозволяє обєднати їх у єдиний напрям євразійського підходу до історії. Дослідники імперського напряму наполягають, що якщо кожен історик формується як особистість у певній культурі й субкультурі і їх аксіологічні пріоритети є невідємною частиною його особистості, то класична інтерпретація принципу обєктивності вимагає від історика неможливого в принципі, а саме - відмовитися від частини своєї особистості. Якщо ж історик привселюдно оголосить про свою приналежність до певної групи дослідників (підходу, напряму, школи), то, знаючи її методологічні принципи, методичні прийоми, аксіологічні пріоритети і, отже, знаючи типові помилки, що допускаються поданою групою при вивченні тієї або іншої проблеми, досить легко внести необхідні корективи до його матеріалу.

2. Основний зміст роботи

- Зясовано, що тема даної роботи не була предметом спеціального дослідження і не знайшла комплексного висвітлення в історичній літературі;

Застосовані для написання дослідження джерела дозволяють встановити методологічні принципи імперського напряму; зясувати фундаментальну модель індустріального суспільства; визначити своєрідність методів і методичних принципів цього напряму; дослідити виникнення та розвиток основних гіпотез, які використовуються у його межах.

- Аналіз праць цих російських дослідників глобальних воєн, позволяє віднести їх до одного напряму. Спільні для них методологічні принципи - діалектичного матеріалізму і багатоманітності всесвітньої історії, співпадають із методологічними принципами євразійського підходу;

- Основним методичним положенням цих істориків є переконання, що субєктом історичного процесу індустріальної доби виступають імперії (великі держави). Рушійною силою історії індустріального суспільства є боротьба імперій за ресурси / енергію. Таке спільне для всіх вищевказаних дослідників сприйняття глобальної історії можна назвати “імперською” моделлю.

- Усі ці дослідники прийшли до ідеї імперії як вищої цінності, почавши з постановки проблеми граничних критеріїв. Граничним фактором, що забезпечує існування соціуму, є наявність сильної держави, а найбільш досконалою формою держави за критерієм сили є імперія. Звідси випливає пріоритет імперії як вищої цінності соціуму. Всі інші неграничні цінності підлягають зміні й трансформації залежно від соціального оптимуму. Таким чином можливо віднести їх до єдиної течії.

- Спостерігається збіг фундаментальних методичних принципів (імперська модель як основа вивчення глобальної історії) і аксіологічного принципу - імперія як вища цінність. Проте пріоритет імперії як вищої цінності вторинний, він обумовлюється саме методологією даного співтовариства істориків. Спільний для всіх вищевказаних дослідників погляд на імперії як “одиницю виміру” історичного буття й дозволяє обєднати їх у єдиний напрям євразійського підходу до історії. Тому термін “імперський напрям” найбільш адекватний для цього співтовариства дослідників.

- Найбільш значними методичними інноваціями в межах імперського напряму є розробка методу “альтернативної історії”, специфічна інтерпретація принципу обєктивності. Метод “альтернативної історії” значно розширює пізнавальні можливості при використанні моделювання як ідеального, так і компютерного. До його недоліків належать трудомісткість, наявність високої кваліфікації історика для його успішного застосування. Цьому методу властиво дуже низький поріг допустимих погрішностей, найменший вихід за цей поріг веде до порушення принципу науковості. Тому навряд чи цей метод придатний для масового використання, він носить явно елітарний характер.

- Дослідники імперського напряму наполягають, що якщо кожен історик формується як особистість у певній культурі й субкультурі і їх аксіологічні пріоритети є невідємною частиною його особистості, то класична інтерпретація принципу обєктивності вимагає від історика неможливого в принципі, а саме - відмовитися від частини своєї особистості. Якщо ж історик привселюдно оголосить про свою приналежність до певної групи дослідників (підходу, напряму, школи), то, знаючи її методологічні принципи, методичні прийоми, аксіологічні пріоритети і, отже, знаючи типові помилки, що допускаються поданою групою при вивченні тієї або іншої проблеми, досить легко внести необхідні корективи до його матеріалу. Таким чином, досягається дотримання принципу обєктивності. У класичній інтерпретації робота з дотримання обєктивності історичного дослідження покладається на автора і її можна назвати “внутрішньою обєктивністю”, в інтерпретації імперського напряму вона покладається на читача і її можна назвати “зовнішньою обєктивністю”. Видно як позитивні риси “зовнішньої обєктивності” (вона явно стимулює дослідників до вивчення методології й методики історичної науки, історіографії своєї проблеми), так і її потенційну небезпеку. Адже фактично дослідник звільняється від особистої роботи з дотримання обєктивності свого дослідження і деякою мірою від необхідності дотримуватись принципу обєктивності, що дуже небезпечно.

- Найбільш значними методичними інноваціями в межах імперського напряму при вивченні проблеми причин глобальних воєн є розробка гіпотез “органічності глобальних воєн” в індустріальному суспільстві та “Pax America”. Гіпотеза “органічності глобальних воєн” стверджує, що основною причиною глобальних воєн і їхньої неминучості в епоху індустріального суспільства є вирішення протиріччя між закінченістю земної поверхні й постійним розширенням світової економіки. Таким чином, розробка гіпотези “органічності глобальних воєн” в індустріальному суспільстві є найбільшим теоретичним досягненням імперського напряму при розгляді проблеми причин глобальних воєн.

- На підставі такої джерельної бази, як аналіз міжнародних фінансово-кредитних угод 30-х рр. ХХ століття, була розроблена наукова аргументація нової гіпотези причин Другої світової війни - гіпотеза “Pax America”. За цією гіпотезою, американський “істеблішмент”, відмовившись від варіанту виходу США із кризи за рахунок індустріалізації нових територій, схилявся до світової війни як до варіанту виходу із структурної кризи 30-х рр. ХХ століття. Саме ця гіпотеза є основною гіпотезою причин Другої світової війни в імперському напрямі.

- Дослідники імперського напряму зіштовхнулися із кризою під час вивчення причин радянсько-німецької війни і не змогли її перебороти. Обидві гіпотези, що використовуються зараз в імперському напрямі, мають відверто слабку доказову базу і штучний характер.

- У період з 2000 р. до нинішнього часу дослідники імперського напряму провели значну роботу щодо вивчення проблеми кваліфікаційного рівня кадрів РСЧА напередодні війни і впливу на нього репресій 1937-1938 рр. В імперській історіографії чітко виділяються дві школи дослідження проблеми. Перша, класична школа зосередилася на вивченні саме питання про вплив репресій 1937-1938 рр. на кваліфікаційний рівень кадрів РСЧА. Вченими-дослідниками О.Колпакіді, О.Прудникова, І.Пихалов, проведено критичний аналіз джерельної бази гіпотез причин репресій 1937-1938 рр., прийнятих у попередній історіографії. Дослідники показали слабкість джерельної бази, а також невідповідність тих гіпотез, що використовувались раніше, новій джерельній базі. Розроблена нова гіпотеза причин репресій 1937-1938 рр. - гіпотеза “подвійної змови”, не суперечить знову введеним джерелам. Гіпотеза “подвійної змови” стала основною гіпотезою причин репресій 1937-1938 рр. в імперському напрямі. Доповнюючою до цієї гіпотези стала гіпотеза “некомпетентності”, висунута О.Широкорадом, яку автор сформулював на підставі залучення нової, для вивчення цієї проблеми, джерельної бази архівів ВПК. Подальше продовження досліджень у межах класичної школи передбачає лише розширення джерельної бази.

- Друга, модерністська школа, зосередилася на вивченні питання про кваліфікаційний рівень кадрів РСЧА. Основною її відмінністю, окрім зміни аспекту дослідження проблеми, стало пріоритетне використання для вивчення проблеми гіпотези “командирів мирного часу” та тісно повязаного з нею посадово-функціонального методу, запропонованого Ю.Мухіним. До безперечних переваг посадово-функціонального методу і гіпотези “командирів мирного часу”, належить те, що вони по-перше розроблені як спеціалізовані інструменти пізнання, саме компетентності військової еліти. По-друге, вони мають універсальний характер для вивчення проблеми компетентності військової еліти. Також О.Широкорадом піднята проблема впливу освітньо-кваліфікаційного рівня рядового складу на боєздатність. Накреслено перспективні напрямки дослідження.

- У період з 1999 р. до нинішнього часу дослідники імперського напряму провели значну методологічну й методичну роботу. Видається можливим констатувати, що вони впорались із розробкою методики дослідження глобальних воєн у межах євразійського підходу.

1. Жиряков А.Ю. «Имперское» направление постсоветской историографии Второй Мировой войны: отличительные черты методики периодизации. / А.Ю. Жиряков // Науковий вісник Мелітопольського державного педагогічного університету. Історико-філософська серія. - Випуск 4. - Мелітополь, 2005. - С.48-57.

2. Жиряков А.Ю.«Имперское» направление постсоветской историографии Второй Мировой войны: причины возникновения и методология. / А.Ю. Жиряков // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. - Запоріжжя: Просвіта, 2005. - Вип. ХІХ. - С.341-347.

3. Жиряков О.Ю. Гіпотеза “органічності глобальних війн в індустріальному суспільстві” імперського напрямку / О.Ю. Жиряков // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. - Запоріжжя: ЗНУ, 2006. - Вип. ХХ. - С.453-457.

4. Жиряков О.Ю. Вивчення проблеми кваліфікаційного рівня кадрів РСЧА і впливу на нього репресій 1937-1938 рр. у межах проміжної лінії імперського напряму. / О.Ю. Жиряков // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. - Запоріжжя: ЗНУ, 2007. - Вип. ХХІ. - С. 435-439.

5. Жиряков О.Ю. Посадово-функціональний метод та гіпотеза “командирів мирного часу” як інструменти вивчення військової еліти. / О.Ю. Жиряков // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. - Запоріжжя: ЗНУ, 2008. - Вип. ХХІІІ. - С. 337-350.

Размещено на .ru