Імперативність моралі у професійній діяльності слідчого: філософсько-правовий вимір - Автореферат

У сучасній соціокультурній ситуації все більшого значення набуває не тільки мораль, а й методологічний характер імперативу моралі, який спрямований на пошуки вищих цінностей для гармонізації суспільних відносин, оскільки сьогодні все більш відчутним є розпад ціннісних орієнтацій, загострюється криза внутрішньої і зовнішньої політики держави. Протягом усієї історії розвитку людства дослідники зверталися до професійної моралі як винятково важливого критерію, відповідно до якого повинні визначатися напрями діяльності держави. Взірцем імперативності моралі у праві слугують міжнародні стандарти захисту прав людини та міжнародне право, де наявна певна збалансованість норм позитивного права з природним. Авторитет права втрачається через різного роду «недоторканності», що сприяє свавільним діям окремих політиків чи державних чиновників, внесенню спеціальних змін у законодавство, а слідчий потрапляє у безвихідне становище без чітких орієнтирів у праві і власній професійній діяльності. Відтак вимогою часу є потреба нового, філософсько-правового осмислення професійної діяльності слідчого та надання йому права користуватися принципом верховенства права, використовуючи при цьому моральні імперативи.У Вступі подається загальна характеристика роботи: обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, характеризується стан її розробки; визначається обєкт, предмет, мета та завдання дослідження, його методологічна, теоретична основа; розкривається наукова новизна, формулюються основні положення, що виносяться на захист; підкреслюється теоретична й практична значущість роботи; вказуються відомості про апробацію результатів дослідження та публікації. Відстоюється думка, що основними компонентами методології слідчої діяльності є культура мислення слідчого, культура його уяви, культура застосування правових норм, культура використання моральних норм. Акцентується увага не стільки на моралі, скільки на імперативності (наказовості, владності, безумовності). У першому підрозділі «Філософські засади формування особи слідчого» розглядається особа слідчого з позиції антропології права. Потрібен ще й внутрішній примус - імператив моралі, який має більшу силу від норм професійної етики і може діяти у деяких випадках незалежно від професійної етики.У першому підрозділі «Філософсько-правові проблеми етизації професійної діяльності слідчого» констатується, що професійна діяльність слідчого має моральну природу. Тому професійна етика слідчого відображає певну етизацію, в якій провідна роль належить імперативності моралі. Звідси випливають такі компоненти етизації професійної діяльності слідчого: етизація юридичної освіти, етизація правової думки, етизація застосування правових норм, етизація повсякденності слідчого. Другий підрозділ «Філософсько-правовий вимір імперативного морального регулювання професійних дій слідчого» присвячений неоднозначній оцінці професійних дій слідчого, однією з причин якої є характер моральної імперативності, ступінь тих обмежень, які пропонує мораль. Філософсько-правовий вимір імперативного морального регулювання професійних дій слідчого стосується спонукальних дій (а не заборон) слідчого, які випливають із морально-етичних норм кримінально-процесуального закону.Методологічні основи імперативності моралі у професійній діяльності слідчого містяться у соціокультурних умовах розвитку суспільства, у результатах практично усіх видів культур, які впливають на розслідування кримінальних справ. Професійна свідомість слідчого містить два основні компоненти-правову та моральну свідомість, кожна з яких формується під впливом відповідно до правових чи моральних мотиваційних чинників, моральних норм і принципів суспільства, відповідає потребам його розвитку та вирішення завдань боротьби зі злочинністю. Професійна свідомість слідчого входить у загальну систему забезпечення справедливості та законності, є однією із важливих умов гарантування основних прав та свобод особи у процесі розслідування кримінальних справ. Морально-правові норми, які утворюють основу для проведення розслідування, наділені внутрішнім і зовнішнім імперативом, які іменуються теоретичною і практичною справедливістю: теоретична справедливість (як внутрішній імператив морально-правової норми) характеризується більшим ступенем абсолютності, ніж практична справедливість (як зовнішній імператив морально-правової норми), встановлена слідчим. Сила внутрішнього імперативу залежить від збалансованості правових і моральних норм, узгодженості з нормами природного права, а сила зовнішнього імперативу - від особи слідчого, його совісті, сумління, правового почуття й професіоналізму.

2. Основний зміст роботи

У Висновках викладено загальні підсумки дослідження. Зокрема, відзначається: 1. Методологічні основи імперативності моралі у професійній діяльності слідчого містяться у соціокультурних умовах розвитку суспільства, у результатах практично усіх видів культур, які впливають на розслідування кримінальних справ. Компонентами методології слідчої діяльності є культура мислення слідчого, культура уяви слідчого, культура застосування правових норм, культура використання моральних норм слідчим. Метою професійної методології є створення умов для розвитку слідчої діяльності в межах позитивного і природного права.

2. У філософії слідчого основну роль відіграють юридична антропологія, юридична етика, юридична деонтологія, юридична психологія. Знання основних наук дають можливість слідчому зрозуміти онтологічне й деонтологічне призначення людини, її поведінки та правосуддя, яке полягає у підтриманні гармонії Всесвіту. Основним чинником впливу на вибір професії слідчого є антропологічний.

3. Професійна свідомість слідчого містить два основні компоненти -правову та моральну свідомість, кожна з яких формується під впливом відповідно до правових чи моральних мотиваційних чинників, моральних норм і принципів суспільства, відповідає потребам його розвитку та вирішення завдань боротьби зі злочинністю. Професійна свідомість слідчого входить у загальну систему забезпечення справедливості та законності, є однією із важливих умов гарантування основних прав та свобод особи у процесі розслідування кримінальних справ.

4. Внутрішньої моральної сили набувають ті моральні норми, які утворилися й утвердилися еволюційно. Вони відображені у повазі до права. При внесенні державою моральні норми формують лише зовнішню імперативність, яка полягає у дотриманні правових норм без переконання у їх цінності і корисності. Із природного права випливає абсолютність імперативності моралі, а з позитивного - відносна імперативність. Взірцем імплементації морального імперативу у чинне законодавство слугує міжнародне право. Воно формується з національних моральних імперативів, які створюють цілісну систему загальнолюдських цінностей. Узаконені світові цінності відповідають нормам природного права, характеризуються онтологічністю та аксіологічністю.

5. Морально-правові норми, які утворюють основу для проведення розслідування, наділені внутрішнім і зовнішнім імперативом, які іменуються теоретичною і практичною справедливістю: теоретична справедливість (як внутрішній імператив морально-правової норми) характеризується більшим ступенем абсолютності, ніж практична справедливість (як зовнішній імператив морально-правової норми), встановлена слідчим. Сила внутрішнього імперативу залежить від збалансованості правових і моральних норм, узгодженості з нормами природного права, а сила зовнішнього імперативу - від особи слідчого, його совісті, сумління, правового почуття й професіоналізму.

6. Дія, поведінка людини має зовнішні та внутрішні імперативи, які підвладні або не підвладні розумові, який скеровує імператив моралі на позитивну чи негативну поведінку. Якщо розум людини буде скерований на невдалий вибір (у певному випадку) морального імперативу, то поведінка може бути оцінена як негативна. Провідну роль у дії імперативу моралі відіграє моральне почуття, узгоджене з нормами природного, а також позитивного права.

7. Професійна діяльність слідчого в основному спрямована на захист державної волі. При цьому така дія не повинна завдавати шкоди народній волі. В межах чинного законодавства слідчий захищає загальну волю, до якої входить державна і народна волі, дотримуючись морального принципу справедливості.

8. Державні вимоги до професійних дій слідчого не завжди співпадають з імперативністю моралі. Тому імперативність моралі часто нівелюється, стає перешкодою, що може призвести до її нехтування і прийняття несправедливого рішення. Вимір імперативного регулювання професійних дій слідчого часто зводиться до персоналізації, авторитаризації. Філософсько-правовий вимір імперативного морального регулювання професійних дій слідчого стосується спонукальних дій (а не заборон) слідчого, які випливають із морально-етичних норм кримінально-процесуального закону. Кримінально-процесуальне право задає певне моральне веління, яке повинно опановувати слідчий. В цілому моральна імперативність повинна бути обєднуючим чинником трьох видів правил: процесуальних, криміналістичних і моральних, тоді професійні дії слідчого будуть обєктивними і безальтернативними.

9. Основні кримінально-процесуальні дії слідчого мають філософсько-правову природу. Кожна стадія досудового слідства характеризується імперативністю моралі. Найбільше проявів імперативності моралі відбувається під час слідчого огляду, допиту, обшуку, виїмки та ін. Стосовно кожної слідчої дії існує комплекс моральних імперативів, які закріплені в законі і мають спонукальну дію. Імперативність моралі гармонізує морально-правові норми кримінального процесу і морально-професійну дію слідчого, що є необхідним для встановлення істини у будь-якому правовому явищі, що перебуває у процесі розслідування.

10. Професійна етика слідчого і моральний імператив як її рушійна сила продукує три рефлексії доброї волі - абстрактну, недосконалу і повну. Вибір однієї із рефлексій залежить від конкретної кримінальної справи та процесуальних завдань. Крім того, професійна етика слідчого містить у собі відносні морально-етичні норми, оскільки свобода вибору його морально-правового рішення узгоджується із законом. Тому необхідно, щоб ця відносність поступово зменшувалась і в майбутньому посилювався морально-імперативний регулятивний процес поведінки людини у правовому полі та в суспільному розвитку загалом.

11. Імперативність моралі у професійній етиці слідчого випливає із необхідності скеровувати свобідну волю громадянина на правомірну поведінку, законність та справедливість прийняття юридичних рішень. Імператив моралі (як внутрішній примус, внутрішній мотиваційний чинник) має більшу силу від норм професійної етики, оскільки імператив моралі випливає із природного права, а професійна етика - із позитивного права.

12. Імперативність моралі відображена в етизації професійної діяльності слідчого, яка полягає у науково-моральному обґрунтуванні становлення особи слідчого як спеціаліста, його ефективних професійних задумів у застосуванні юридичних норм та особистої поведінки.

13. Крім утверджених в науці психологічних характеристик процесуальної діяльності слідчого, існують ще й культурологічна регламентація та філософсько-правове обґрунтування. Психологічно-моральний аспект культурологічної регламентації кримінально-процесуальної діяльності полягає в тому, що правова свідомість слідчого визначається передусім аспектами психологічної та моральної культури, ієрархією використання культурних норм у кожному конкретному випадку. Використовуючи філософсько-правові категорії, норми природного права, слідчий скеровує свої психічні зусилля на виконання професійних завдань під впливом імперативності моралі.

Поряд із висвітленням імперативності моралі у професійній діяльності слідчого у дисертації відведено місце пропозиціям щодо удосконалення кримінально-процесуального закону.

1. Парасюк В.М. Правові умови та засоби забезпечення службової дисципліни і законності працівників органів внутрішніх справ // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. - 2003. - № 1. - С. 193-201.

2. Парасюк В.М. Зміст моральних норм у праві // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. - 2004. - № 1. - С. 318-329.

3. Парасюк В.М. Моральне обґрунтування кримінально-процесуальних дій слідчого // Науковий вісник Львівського юридичного інституту. - 2004. - № 3. - С. 364-372.

4. Парасюк В.М. Професійна етика слідчого міліції: спроба загальнотеоретичної характеристики // Науковий вісник Львівського юридичного інституту. Серія юридична. - 2005. - № 1. - С. 357-365.

5. Парасюк В.М. Філософія особи слідчого міліції // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична. - 2006. - № 3. - С. 368-376.

6. Парасюк В.М. Проблеми морального імперативу у професійній діяльності слідчого // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична. - 2008. - № 1. - С. 358-366.

7. Парасюк В.М. Професійна етика слідчого органів внутрішніх справ: Навч. посібник. - Львів: ЛІВС при НАВС України; Афіша, 2004. - 68 с.

8. Парасюк В.М. Особа слідчого міліції з позиції антропології права // Молодь у юридичній науці: збірник тез міжнародної наукової конференції молодих учених «Пяті осінні юридичні читання» (27-28 жовтня 2006 р., м. Хмельницький): у 5-ти частинах: частина пята: «Кримінальне право, кримінологія, кримінально-виконавче право. Кримінальний процес і криміналістика, судова експертиза». Підтом 2. - Хмельницький: видавництво Хмельницького університету управління та права, 2006. - С. 38-42.

9. Парасюк В.М. Службовий обовязок як елемент професійної правосвідомості слідчого // Проблеми діяльності кримінальної міліції в умовах розбудови правової держави. Матеріали науково-звітної конференції факультету кримінальної міліції Львівського державного університету внутрішніх справ 16 лютого 2007 р. - Львів: ЛЬВДУВС. - 2007. - С. 43-47.

10. Парасюк В.М. Філософські проблеми етизації професійної діяльності слідчого // Філософські, методологічні та психологічні проблеми права [Текст]: тези доп. наук.-теорет. конф., Київ, 26 січня 2008 р. / редкол.: Є.М. Моісеєв, О.М. Джужа, М.В. Костицький [та ін.]; передмова О.М. Джужі. - К.: Київський нац. ун-т внутр. справ, 2008. - С. 135-136.

11. Парасюк В.М. Імперативність моралі у професійній етиці слідчого // Державотворення та правотворення в Україні: проблеми та перспективи: Матеріали Другої звітної наукової конференції. - Львів, 2008. - С. 196-199.