Природа феномена мовної помилки з проекцією на специфіку мовленнєвої діяльності засобів масової інформації. Основні підходи до класифікації мовних помилок у лінгводидактиці та едитології, їх типи. Специфіку найуживаніших типів лексичних помилок.
Вступ Величезна кількість друкованої продукції щоденно дає поживу для духовного життя людини. Як надзвичайно важливий шлях матеріалізації ідеології, преса разом з іншими засобами масової інформації і пропаганди є каталізатором, інтегратором формування єдиних ідеалів, цінностей зрілої суспільної думки, є одним з найважливіших духовних засобів, що впливають на розвиток суспільства. Районні та міські газети визнані окремим типом видання, однією з фундаментальних ланок журналістської системи. Відображаючи виробничі особливості й економіку певного регіону, заводу, підприємства, вона розрахована на певний соціальний тип читача, який має свою професійну орієнтацію, на певний вік, відображає також специфіку мовлення даної місцевості. Упродовж останніх років в українському медіапросторі спостерігається зростання кількості україномовних засобів масової інформації. Стан сучасної культури мовлення українських ЗМІ є таким, що характеризується численними порушеннями норм сучасної української літературної мови, наявністю мовних помилок й змішуванням лексико-стилістичних засобів. Актуальність дослідження зумовлена станом сучасної культури мовлення українських засобів масової інформації в аспекті українсько-російської двомовності, через що тексти мас-медіа містять широкий спектр лексичних помилок. Правильність як у аспекті значення, змісту інформації, яку несе повідомлення, так і з точки зору нормативного відображення (кодування) того чи того знака, що допомагає легкому сприйняттю тексту реципієнтом. Можливі різні підходи до редагування тексту, що тягне за собою відмітні класифікації анормативів, що потребують усунення. Дослідження причин виникнення помилок, систематизація відомостей про типології анормативів необхідні як з погляду суто «людського» опрацювання матеріалу (виявлення найбільш помилконебезпечних місць, на які слід звертати особливу увагу; розробка психологічних систем самоконтролю автора і складальника), так і з погляду вдосконалення електронних механізмів генерування тексту, систем перекладу, редагування за допомогою комп’ютерних програм. Проблема мовних помилок - багатоаспектна і перебуває в колі досліджень різних наукових дисциплін: лінгвістики, психології, едитології, лінгводидактики, теорії мовленнєвої діяльності та ін. Тому джерельною базою роботи є праці вітчизняних і російських лінгводидактів В. Мельничайка, С. Цейтлін, В. Мамушина, П. Черемисіна, М. Пентилюк та ін., в яких розроблено теоретичні засади феномена помилки та класифікації найуживаніших типів мовних помилок. Важливими для розуміння природи мовних помилок є дослідження з культури мови за авторством Н. Бабич, О. Пономаріва, М. Пентилюк, М. Пилинського. Партика, А. Капелюшного, В. Різуна, Т. Бондаренко, присвячені проблемам появи помилок у журналістських матеріалах, їх класифікації та шляхам усунення цих негативних мовних явищ на етапі редакційно-видавничої підготовки інформаційної продукції, складають теоретичну основу нашого дослідження. У зв’язку з тим, що дана дипломна робота передбачає текстовий аналіз джерел, у яких засвідчено лексичні помилки, то аналізованими джерелами є місцева періодика: газети «Рідне Прибужжя», «20 хвилин»; районні газети «Маяк», «Очаків», мовлення миколаївських телеканалів «НІС-ТВ», «Сатурн», «ТАК ТВ», облдержтелерадіокомпанії «Миколаїв». Практична цінність дослідження визначається тим, що основні його положення можна використати для впровадження нових підходів до редакційного опрацювання журналістських матеріалів та під час роботи з навчального редагування на уроках української мови. На такій невідповідності уперше наголосила С.Н. Цейтлін, запропонувавши принцип виділення помилок, що дозволяє уникнути суб’єктивізму при виявленні ненормативних конструкцій. Показовою щодо цього є наукова розвідка П.Г. Черемисіна, де помітна спроба автора виокремити помилки, виникнення яких взагалі не пов’язане з порушенням мовних норм. З’ясувавши питання про кваліфікацію мовних, мовленнєвих і немовних помилок, перейдемо до детального аналізу класифікацій ненормативних утворень у методичній науці. Тому на увагу заслуговують інші підходи до вирішення проблеми типології ненормативних одиниць. Найбільш поширеними, зауважує С.Н. Цейтлін, є лексико-семантичні помилки розуміння, суть яких полягає у неправильному трактуванні значення слова [50, с. Другу групу порушень вона називає мовленнєвими, оскільки слово, словосполучення і речення функціонують тільки в мовленні [31, с. Відтак помилка є об’єктом дослідження едитології (термін запропоновано З.В. Партико [34, с. Типологія журналістських помилок запропонована також А.О. Капелюшним. І Швидка, О.Д. Пономарів, О.А. Сербенська, О.С. Кривошеєва та інші [7, с.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
