Лінгвокультурна ситуація першої чверті ХХ століття в Україні. Особливості відображення лінгвістичних рис епохи в текстах драматичних творів Володимира Винниченка. Специфіка українського дискурсу початку ХХ століття, напрямки його аналізу та значення.
При низкой оригинальности работы "Мова драматичних творів Володимира Винниченка у лінгвокультурному аспекті", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Основний зміст роботи драматичний дискурс український лінгвістичний. У «ВСТУПІO розкрито сутність та стан вивчення проблеми, сформульовано її значення, мету й завдання дослідження, визначено наукову новизну, теоретичну та практичну цінність одержаних результатів, зазначено кількість публікацій за основним напрямами дослідження. У першому розділі «Лінгвокультурне дослідження тексту: теоретичні та прикладні АСПЕКТИO зосереджено увагу на основних етапах виникнення та розвитку лінгвокультурології, окреслено поняття «мова ЕПОХИO, «картина СВІТУO та «мовна ОСОБИСТІСТЬO, названо соціально-психологічні, історичні, етнокультурні чинники мови доби, зазначено важливість художнього тексту як обєкту дослідження. У роботі розглянуто історію виникнення та становлення поняття лінгвокультурології, зазначено міждисциплінарний характер проблеми співвідношення мови та культури, етнокультурного явища та його мовного означення; уведено поняття лінгвокультурного універсуму як обєднання взаємозумовлених понять мови та культури в їх структурному розмаїтті; лінгвокультурної системи, цілісне існування якої можливе лише за умов паралельної та одночасної дії як лінгвістичних, так і екстралінгвістичних чинників; лінгвокультурної ситуації (далі ЛКС) як перманентного хвилеподібного процесу змін у діахронії і водночас як статичного зрізу, попереднього етапу для наступного такого ж зрізу у синхронії. Різкі зміни концептуальних картин світу під впливом екстралінгвістичних чинників знаходять відображення в лексиці, зокрема у ключових словах епохи. Російська імперія початку ХХ століття - багатонаціональна і багатомовна країна - потребувала для централізації управління єдиної мови та квазімови, якими стали російська та її піджінізована версія. Незначна за кількістю українська інтелігенція того періоду знаходилась у дихотомічній мовній парадигмі. Винниченка, виявлення характерних для того періоду мовних засобів відображення, вивчення особливостей їх спрацьовування допоможе глибше осягнути як саму епоху, так і її мову. Винниченка «Пригвождені», «Гріх»). Перші роки ХХ ст. приносять визнання інтелігенції як творця та головного користувача літературної мови, відмову від принципів орієнтації на мову села, послаблення звязків літературної мови з діалектами. До того ж на Україні до 1917 р. не було жодної газети українською мовою, органів виконавчої влади на місцях практично не існувало, Ради діяли під орудою російськомовних більшовиків, у країні була велика кількість консервативного монархічного елементу, лави якого повнились за рахунок втікачів від червоного терору в Росії. Звичайно, Винниченко не міг бути винятком» (С. Зокрема, текстові характеристики мовних особистостей із пєс «Гріх», «Базар», «Пригвождені», «Між двох сил» та ін. свідчать про кризовість свідомості цих персонажів, про передчуття ними кінця не тільки окремої людини, але й народу, людства взагалі.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
