Дослідження питань застосування формальної структури прийняття технічних рішень при проектуванні, переобладнанні суден та морських технічних споруд, специфіки імовірності евакуації людей з аварійного судна за допомогою суднових рятувальних пристроїв.
На даний час вимоги Міжнародної конвенції щодо охорони людського життя на морі (СОЛАС) і норми національних класифікаційних правил регламентують необхідний склад і кількість колективних рятувальних засобів, відповідно до призначення, району плавання суден тощо. Для досягнення поставленої мети вирішуються наступні задачі: - визначення основної формальної структури прийняття рішень про комплектацію колективними рятувальними засобами при проектуванні, переобладнанні суден та морських технічних споруд, обґрунтування типорозмірних рядів для виробників рятувальних засобів, розробка загальної схеми розрахунку ймовірності успішного проведення окремих складових процесу рятування; розробка математичної моделі визначення розрахункової оцінки імовірності успішного залишення судна за допомогою колективних рятувальних засобів, що містить у собі наступні етапи: визначення закону розподілу часу збору і посадки людей у колективний засіб рятування, розрахунок імовірності безвідмовної роботи й основних показників надійності спускових пристроїв, розрахунок імовірності успішного спуску колективних рятувальних засобів, оцінка імовірності успішного відплиття засобів колективного рятування на безпечну відстань; Використано методи теорії ймовірності та масового обслуговування для дослідження законів розподілу ймовірності успішної евакуації за допомогою засобів колективного рятування, методи теорії надійності для розрахунку безвідмовної роботи спускових пристроїв, методи теорії прийняття технічних рішень для формування математичної моделі задачі про оптимальний склад колективних рятувальних засобів та вирішення її на базі класичних і похідних критеріїв теорії прийняття технічних рішень. Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному: - створено концепцію, яка, враховуючи механіку поведінки судна, колективних рятувальних засобів і пристроїв для їх спуску, узагальнює та розвиває розбивку процесу евакуації на окремі етапи, для яких удосконалені розрахункові схеми оцінки імовірності проведення кожного з них та математична модель розрахунку послідовності проведення всіх етапів в загальній схемі евакуації, методи розрахункової оцінки ймовірності безвідмовної роботи спускових пристроїв.У першому розділі подано загальну характеристику проблеми безпеки на морі і визначено значення суднових пристроїв колективного рятування у її рішенні, розглянуто існуючі методи їх проектування За цей період людям може бути надана допомога з використанням як власних засобів рятування, так і засобів інших суден і берегових рятувальних станціях. Зміни і доповнення до Конвенції СОЛАС 1983 і 1995 років дозволяють застосовувати для рятування людей із суден і морських технічних споруд нові нетрадиційні засоби колективного рятування, вимагаючи, щоб вони забезпечували рівень захисту людей, що рятуються, не менший ніж конвенційні засоби. Успіх рятувальної операції залежить від багатьох факторів: своєчасності подачі сигналу біди, ступеню спеціальної підготовки екіпажу, надійної та ефективної роботи рятувальних засобів і пристроїв для їх спуску, належної організації робіт берегової рятувальної служби з використанням засобів авіації для виявлення потерпілих, надання їм допомоги тощо. Успішне залишення людьми аварійного судна залежить від низки факторів: часу збору, посадки людей у колективні рятувальні засоби, часу спуску цих засобів на воду, безвідмовної роботи спускових пристроїв під час спуску і часу наростання нахилень аварійного судна до значень крену і диференту, при яких робота спускових пристроїв неможлива.Оскільки події, що є складовими частинами процесу евакуації, незалежні, то Рэ являє собою добуток імовірностей подій його складових: Рэ = Р1?Р2?Р3?Р4?(1-Р5)?Р6?Р7, де Р1 - імовірність спрацьовування системи оповіщення; Р2 - імовірність того, що час нахилення аварійного судна до кута, який обмежує можливість роботи спускового пристрою (Tq), не перевищить час збору, посадки і спуска людей у колективних рятувальних засобах та їх відплиття на безпечну відстань (Тэв):Tq ? Тэв; Р3 - імовірність безвідмовної роботи спускового пристрою; Р4 - наявність сприятливого режиму хвилювання; Р5 - імовірність руйнування шлюпки в результаті удару об борт судна (даний фактор необхідно враховувати тільки у випадку використання при евакуації рятувальних шлюпок, що спускаються,); Р6 - імовірність успішного переходу в плоти скидного типу (даний фактор необхідно враховувати при використанні плотів); Р7 - імовірність операції збору, посадки людей, спуска і відплиття на безпечну відстань засобу колективного рятування. На основі положень теорії масового обслуговування і специфіки проведення операції збору і посадки людей у засоби колективного рятування був отриманий закон розподілу часу збору і посадки людей Тсб п як функції часу збору тсб: де m - інтенсивність обслуговування (щільність потоку обслуговування), наприклад, посадки людей у колективний рятувальний засіб за одиницю часу; n - кількість каналів обслуговування (наприклад, люків у рятувальній шлюпці, через які проводит
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
