Морфологічні терміни як об’єкт дослідження в українському мовознавстві. Закономірності взаємодії українських і запозичених термінів. Вплив внутрішньолінгвальних і позалінгвальних чинників на процес вироблення української морфологічної термінології.
Фундаментальним поняттям морфології вважають сформоване на основі виявлення змістових і формальних ознак загальнограматичне поняття морфологічної одиниці. Розрізняють два взаємоповязані типи морфологічних одиниць: морфему як елементарну мінімальну морфологічну одиницю і слово як основну граматично членовану морфологічну одиницю-конструкцію, співвідносну з поняттям частина мови. У межах морфологічних категорій схарактеризовано їхній грамемний склад, визначено і конкретизовано дефініцію термінів з урахуванням нових підходів до їхнього вивчення в структурі мови [1]. У структурі морфологічних термінів, вироблених із питомо українських коренів на початку ХХ ст., виявлено дві групи терміноодиниць: одні з них уживають лише в спеціалізованому термінологічному значенні (іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово, відмінювання, дієвідмінювання, часування), інші - це термінологізовані загальновживані слова (рід, число,особа, час, спосіб, вид, частка тощо).
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
