Моральне виховання учнівської молоді в Галичині кінця ХІХ початку ХХ століття - Дипломная работа

План Вступ Розділ І. Теоретичні основи процесу виховання учнівської молоді в Галичині на засадах християнської молоді (кінець ХІХ і початок ХХ ст.) 1.1 Провідні педагогічні ідеї християнської теорії морального виховання, обґрунтовані представниками греко-католицької Церкви 1.2 Історико-педагогічні аспекти діяльності українських чернечих нагромаджень 1.3 Основні напрями соціально-педагогічної роботи Українських Католицьких Союзів Розділ ІІ. Практика морального виховання української молоді в освітньо-виховних закладах 2.1 Зміст процесу виховання української молоді в загальноосвітніх і фахових школах 2.2 Виховна функція змісту шкільних підручників Висновки Література Додатки Вступ Нові соціально-політичні умови, окрім економічних реформ, у нашій державі призвели до трансформації суспільної свідомості. Демократичні процеси створили відповідні можливості для національно-культурного відродження української нації, котре тісно пов’язане з її духовним оновленням. Усі ці фактори і задекларована у Конституції України стаття про свободу совісті є «характерними ознаками процесу формування в суспільстві цивілізованого ставлення до релігії. Звернення до релігії, як скарбниці духовної культури людства й оберегу національної самобутності українського народу, в сучасних умовах переоцінки вартостей і трансформації ієрархії цінностей є логічним і закономірним явищем. Демократичні перетворення і зміни, що відбулися останніми роками у нашому суспільстві, спонукали і уможливили наукові дослідження, пов’язані з проблемою оцінки ролі та внеску греко-католицької Церкви в процес національно-культурного відродження українського населення Галичини і кін. Дослідження цієї проблеми проводили як теологи, психологи, так і філософи, історики, політологи й педагоги. Всю науково-популярну літературу щодо теми дослідження можна умовно, поділити на кілька інформаційно-джерельних блоків: фундаментальні першоджерела - праці представників духовенства розглядуваного періоду, в яких розроблено теоретико-методологічні засади християнського виховання (А.Шептицького, Й.Сліпого, М.Конрада та ін.); діаспорні видання 60-90-х років, котрі правдиво відображали роль Церкви, однак не знаходились у широкому науковому обігу (А.Великого, М.Ваврика та ін.); дослідження радянського періоду, у яких греко-католицьке духовенство безпідставно звинувачувалось у реакційній ролі та клерикалізмі, упереджено і кон’юнктурно висвітлювалась діяльність Церкви, фальсифікувалась її історія; сучасні наукові дослідження, метою яких стало історично-правдиве, науково об’єктивне висвітлення усіх аспектів діяльності греко-католицького духовенства. У їх роботах детально вивчені вітчизняна педагогічна думка, розробка освітньої політики, становлення системи освіти, формування змісту й культурно-освітніх традицій українських навчальних закладів, роль товариств і передової громадськості у боротьбі за рідномовну школу, та окремі аспекти, пов’язані з участю Церкви у цих процесах. Не зважаючи на наявність досить широкого спектру різносторонніх наукових праць, присвячених предмету вивчення, досі не було цілісного, дослідження, яке розглядало усі аспекти співпраці школи, Церкви і громадськості в плані морально-релігійного виховання-учнівської молоді. Об’єкт дослідження - теорія і практика морального виховання учнівської молоді України на засадах християнського світогляду на території Галичини в кінці ХІХ на початку ХХ ст.). Мета дослідження; розкрити основні ідеї, зміст, форми, методи та засоби морально-релігійного виховання української молоді у процесі співпраці школи, греко-католицької Церкви й громадських організацій; висвітлити провідну роль духовенства у цьому процесі; вказати шляхи творчого використання позитивних надбань у сучасних умовах. Завдання дослідження: 1) розкрити основні положення теорії морально релігійного виховання, розробленої представниками греко-католицької Церкви; періодизувати освітньо-виховну та опікунську діяльність українського духовенства; узагальнити практичний внесок представників греко-католицької Церкви; 2) проаналізувати форми, методи та засоби морально-релігійного виховання, що використовувались у практиці роботи сім’ї, освітньо-виховних закладів, утримуваних релігійними чинами, а також у процесі діяльності громадських організацій; 3) виділити прогресивні надбання, що можуть бути творчо використані в сучасних умовах співпраці родини школи, Церкви і громадськості. Оперуючи поняттям морального виховання, ми будемо виходити із визначення цієї категорії, розробленого С. Гончаренком, котрий вважає моральне виховання одним із найважливіших напрямів виховання, що полягає «в цілеспрямованому формуванні моральної свідомості, розвитку морального почуття й формуванні звичок і навичок моральної поведінки людини відповідно до певної ідеології» [7, с.216]. Ми ж будемо опиратися на християнське віровчення, етичними нормами якого виступають Божі Заповіді й Святе Письмо. Нею займалися ще мислителі IV - XI ст. Відомо, що одним із першочергових завдань морального виховання є фор