Моральність як об’єкт кримінально-правової охорони у пам’ятках кримінального права України та у кримінальному законодавстві зарубіжних держав. Підходи до розуміння об’єкта складу злочину в кримінально-правовій науці. Злочини, що посягають на моральність.
ПЛАН ВСТУП РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ МОРАЛЬНОСТІ ЯК ОБ’ЄКТА КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ 1.1 Моральність як об’єкт кримінально-правової охорони у пам’ятках кримінального права України 1.2 Моральність як об’єкт кримінально-правової охорони у чинному кримінальному законодавстві зарубіжних держав РОЗДІЛ 2. МОРАЛЬНІСТЬ ЯК ОБ’ЄКТ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ 2.1 Підходи до розуміння об’єкта складу злочину в кримінально-правовій науці 2.2 Поняття моральності в кримінальному праві РОЗДІЛ 3. СИСТЕМА ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ МОРАЛЬНОСТІ ЗА КК УКРАЇНИ 3.1 Злочини проти моральності, передбачені розділом ХІІ КК України… 3.2 Злочини, що посягають на моральність, в статтях інших розділів Особливої частини КК України ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ВСТУП Актуальність теми. В науці кримінального права, значна увага дослідженню питань охорони окремих сфер моральності від злочинних посягань приділялася такими дослідниками як: А.В Ландіна, В.В. Кузнєцов, В.О. Навроцький, Л.С. Кучанська, Н.О. Горб С.П. Репецький, С.С. Яценко та іншими . Для кожного цивілізованого та демократичного суспільства, у тому числі українського, мораль (моральність), будучи особливою формою суспільної свідомості, є основним типом нормативної регуляції людської поведінки, таким, як право, звичаї, традиції, перетинається з ними, але у той же час відрізняється від них. Завдяки моральності забезпечується дотримання людиною встановлених суспільством норм моралі, сприймаються загальнолюдські цінності, формуються правильні уявлення про справедливість, гуманність, добро, зло. Більше того, під впливом моральних вимог відбувається постійне збагачення права та зростання його ролі як соціального регулятора суспільних відносин. У чинному кримінальному законі України передбачена відповідальність за найбільш ганебні і небезпечні посягання на основи морального життя суспільства і кожної окремої особи. Так, в розділі ХІІ КК України згруповані такі склади злочинів проти моральності, що регулюють дане питання у частині поваги до померлих і місць їхнього поховання; ставлення до пам’яток - об’єктів культурної спадщини; збереження культурної спадщини та відкритості інформаційних ресурсів; ставлення до тваринного світу; розповсюдження відомостей про засоби вирішення конфліктів і прийнятні способи поведінки людей (сексуальної включно); підстав і форм задоволення сексуальних потреб; нормального розвитку неповнолітніх. Прикладом є статистичні дані Міністерства внутрішніх справ України за період 2002 - 2009 рр. Зокрема, спостерігається відчутне зростання кількості низки зареєстрованих злочинів проти суспільної моральності (зокрема, ввезення, виготовлення, або розповсюдження творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію - у 23,7 разів; ввезення,виготовлення, збуту і розповсюдження порнографічних предметів - у 5,5 разів; створення або утримання місць розпусти і звідництва - у 3 рази; сутенерства або втягнення особи в заняття проституцією - 1,6 разів. Завданнями даної магістерської роботи відповідно до її мети є : - дослідити розвиток інституту кримінально-правової охорони моральності в пам’ятках права; - проаналізувати норми кримінальних законів зарубіжних держав, в яких передбачається відповідальність за злочинне посягання на моральність, співставити, порівняти їх з аналогічними нормами українського кримінального законодавства; - розглянути проблеми визначення об’єкта злочинів проти моральності, дослідивши ряд наукових доробок вчених і зробити самостійні висновки; - визначити нормативний і соціальний зміст моральності; - охарактеризувати систему злочинів проти моральності в Особливій частині КК України. Це, зокрема, праці А.В Ландіної, В.В. Кузнєцова, В.М Куца, Є.В Фесенка, Л.С. Кучанської, М.О. Мягкова, Н.О. Горб, О.М. Архипова, О.М. Кривулі, С.П. Репецького. А тому видається доцільним проаналізувати окремі пам’ятки права, такі як: Руська Правда, русько-візантійські договори 911, 944 і 971 pоків, Литовські Статути, Права, за якими судиться малоросійський народ 1743 року, пам’ятки права часів Козацько-гетьманської держави, Уложення про покарання кримінальні та виправні 1845 року та 1903 року, а також Кримінальні кодекси Української Радянської Соціалістичної Республіки (далі - УРСР) 1922, 1927 і 1960 років. Наприклад, вбивство могло бути скоєне навмисно чи випадково, у стані афекту чи під час бійки тощо (ст. ст. 6, 7, 54). Як у Статуті Володимира, так, особливо, у Статуті Ярослава утримується перелік злочинів проти родини і моральності, причому іноді винні в цих злочинах підлягали судові єпископа і судові князя і несли подвійне покарання. Характеризуючи правове поле на українських землях, які входили до складу Великого князівства Литовського (Волинь, Поділля та Київщини), потрібно відзначити, що умови для кодифікації законодавства у Литві були сприятливішими, ніж у Польщі. Перший кодифікований кримінальний закон Великого князівства Литовського - це Судебник Казимира 1468 року. Обєктом злочину при
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
